БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ

БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ — Syringa vulgaris (латиніз. грец. назва — seringa на о. Крит; може бути пов’язано зі словом Syrinx — очерет, очеретяна сопілка; рос. назва: сирень обыкновенная) — декоративний листопадний чагарник, або дерево родини маслинових (Oleaceae) завв. від 3 до 10 м з гілчастими стеблами, кулястою або чашечкоподібною кроною й могутньою кореневою системою. Старі стовбури вкриті темно-сірою корою. Листя 5–12 см завд. і 4–9 см завв., яйцеподібне, широкояйцеподібне, серцеподібне, темнозелене зверху, світліше знизу; опадає зеленим. Суцвіття — верхівковї пірамідальні парні волоті, досягають від 10 до 26 см завд. Квітки двостатеві духмяні, з маленькою дзвіночковою 4-зубчастою чашечкою і трубчастим 4-лопатевим віночком. Колір квіток — від білого, лілового до фіолетового та пурпурного. Плід — продовгувата кробочка, що розтріскується на дві стулки, з двома насінинами на кожній стулці. Цвіте у травні. Рід бузок містить 31 вид. Виведено до 1600 сортів бузка з різноманітним кольором та формою квіток, більшість з яких належать до Б.з. Крім Б.з., у культурі розповсюджені Б. амурський, венгерський, волосяний, гіацинтовий, китайський та ін. Походить Б. з Балканського півострова. В Україні вирощують як декоративну рослину. Б.з. розповсюджений по всій території Європи, росте у парках, садах і біля житла. ЛРС є квітки, листя, кора, бруньки і плоди. Бруньки збирають у період їх набухання, суцвіття — у період бутонізації разом з пагонами, зв’язують у пучки, сушать у тіні або у сушарках при температурі 40–60 °С, розсипають тонким шаром. Кору заготовляють у період сокоруху з молодих стебелів.

Кора Б.з. містить: іридоїди (олеуропеї, дезметилолеуропеїн, лігустрозид), лігнани, фенілпропаноїди (сирингін, коніферин, актеозид), похідні фенілетилового спирту (тирозол, салідрозид), кумарини, флавоноїди, дубильні речовини, мікроелементи. Листя містять: іридоїди (лілакозид, флідерозид), гіркоти, аскорбінову кислоту, фенілпропаноїди (сирингін). Квітки: іридоїди, фенольні сполуки (актеозид, неоактиозид, фенол, сирингін, сирингопікрозид, сирингопікрин), алкалоїди, ефірну олію, фарнезол. Плоди і бруньки: іридоїди (лілакозид, флідерозид).

Препарати Б.з. мають протизапальні, антимікробні, ранозагоювальні, потогінні, сечогінні, знеболювальні властивості. Б.з. застосовують у народній медицині. Квітки, листя й бруньки використовують при захворюваннях суглобів, ревматизмі, невралгії, ревматоїдному артриті, туберкульозі, при малярії й епілепсії, сечокам’яній хворобі, цукровому діабеті, тромбофлебіті, ангіні, грипі. З РЛС Б.з. готують настої та настойки, а також використовують зовнішньо у вигляді компресів при болю у суглобах, п’ятковій шпорі. Завдяки вмісту фенілпропаноїдного глікозиду — сирингіну (елеутерозиду В) — кора проявляє адаптогенну, імуномодулюючу і нейротропну активність. Кора є сировиною для отримання стандарту сирингіну (елеутерозиду В).

Літ.: Кисличенко В.С., Король В.В., Веретенникова А.И. Применение некоторых представителей рода Syringa L. в современной фитотерапии. — СПб: Матер. 10 Междунар. съезда «Фитофарм 2006 г.»; Рубцова Л.И., Михайлов Н.Л., Жоголева В.Г. Виды и сорта сирени, культивируемые в СССР: Каталог-справочник. — К., 1980; Универсальная энциклопедия лекарственных растений / Сост. И. Путырский, В. Порохов. — Минск, 2000; Фенольные соединения коры Syringa vulgaris / В.А. Куркин, Г.Г. Запесоная, Н.А. Гриненко и др. — ХПС. — 1989. — № 4; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения: / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 1999.