БІПЕРИДЕНУ ГІДРОХЛОРИД (Biperideni hydrochloridum), (RS)-1-[(1RS,2SR,4RS)-біцикло [2.2.1]гепт-5-ен-2-іл]-1-феніл-3-(піперидин-1-іл)пропан-1-олу гідрохлорид.
C21Н29NO, HCl Мол.м. 347,9
АФІ синтетичного походження. Білий кристалічний порошок, малорозчинний у воді і спирті, дуже малорозчинний в метиленхлориді, практично нерозчинний в ефірі. Тпл біля 280 °С з розкладенням. УФ-спектр: λmax=264 нм (
=4,26), λmax=258 нм (=5,56), λmax=252 нм (=4,31) у метанолі. Зберігають у добре закупореній тарі у захищеному від світла місці.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ТШХ; з кислотою фосфорною утворює зелене забарвлення; субстанція дає характерні реакції на хлориди. Кількісно визначають методом алкаліметрії в середовищі етанолу потенціометрично.
Фармакологічна група. N04ВА02 — протипаркінсонічні препарати (антихолінергічні).
Фармакологічні ефекти пов’язані з блокуванням центральних Н-холінорецепторів та периферичних М-холінорецепторів, що спричиняє гангліоблокуючий, спазмолітичний та міотропний ефекти. Зменшує ригідність м’язів, тремор, вегетативні порушення та менш виражено симптоми акінезії.
Застосування. Хвороба Паркінсона, екстрапірамідні розлади, акінезія при лікуванні нейролептиками та іншими засобами. При застосуванні можливі побічні дії, пов’язані з холінолітичними властивостями (сухість у роті, порушення акомодації, тахікардія, запаморочення), які проходять при зниженні дози або при відміні препарату (див. Протипаркінсонічні препарати).
Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Регистр лекарственных средств России. РЛС — Энциклопедия лекарств. — М., 2003; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.