БІЛЬ

БІЛЬ — своєрідний психофізіологічний стан людини, що виникає внаслідок впливу надвеликих подразників, які викликають органічні або функціональні порушення в організмі. Загальноприйнятим стало визначення Б. як відчуття. Виникнення Б. супроводжується цілою ланкою об’єктивних змін в організмі, які стосуються усіх функціональних систем (дихання, кровообігу, забезпечення статики і кінетики організму тощо). Відповідно до найбільш розповсюдженої думки, відчуття Б. виникає при порушенні неінкапсульованих нервових закінчень. Повідомлення про ноцицептивне подразнення, сприйняте спеціалізованими рецепторами, передається по різних каналах периферичної нервової системи й обробляється в ній складним нейрофізіологічним комплексом, який включає як специфічні, так і неспецифічні механізми. Центральним механізмом інтеграції Б. є Б., пов’язаний насамперед з діяльністю ЦНС. Перший нейрон, який реагує на ноцицептивне подразнення, знаходиться у спінальному ганглії. У складі задніх корінців аксони цих клітин входять у спинний мозок і закінчуються на нейронах задніх рогів, утворюючи з ними синаптичні контакти. Відростки цих клітин складають спинноталамічний тракт, по якому порушення досягає зорового бугра і закінчується на нейронах так званих специфічних ядер. Інтенсивність відчуття Б. залежить від низки чинників: типу вищої нервової діяльності конкретного хворого, його психологічного настрою, емоційного фону, обстановки, у якій хворий знаходиться. Відомо, що сильні мотивації, зусилля волі самого хворого, що переводять увагу на яку-небудь інтелектуальну діяльність та ін., можуть зменшити чи навіть цілком усунути відчуття Б. При порушеннях психіки (шизофренії, великому ураженні лобових часток мозку, алкогольному сп’янінні) можливе порушення чутливості до Б. і навіть безбольовий перебіг тяжких патологічних станів (при інфаркті міокарда, виразках шлунка тощо). Можлива також уроджена відсутність відчуття Б. Відчуття Б. є симптомом певного захворювання і найбільш частою причиною звернення до лікаря. Відчуття Б., за словами пацієнтів, можуть бути гострими, тупими, ріжучими, колючими, пекучими тощо. Часто суб’єктивна характеристика має важливе значення для діагнозу, напр. почуття страху і розпачу, що супроводжує загруднинний Б. при стенокардії, інфаркті міокарда. Важливе значення має виявлення певної періодичності Б., його поява у певний час року, доби, у зв’язку з прийомом їжі тощо. Суб’єктивне відчуття Б. завжди обтяжливе і нерідко є причиною сильних страждань хворого. Б., який виникає при різних патологічних процесах в органах і тканинах у зв’язку з подразненням чутливих волокон (соматичних і вегетативних), називають Б. симптоматичним. Б. при захворюваннях внутрішніх органів виникає як наслідок: порушення кровотоку (стенокардія, тромбоз черевної чи ниркової артерії, атеросклеротичне стенозування черевної аорти та ін.); спазму гладких м’язів внутрішніх органів (виразкова хвороба шлунка, холецистит); розтягнення стінок порожнистих органів (жовчного міхура, ниркової балії, сечоводу); запальних змін в органах і тканинах (поширення процесу на парієтальну плевру).

Препарати для місцевого застосування, до складу яких входять подразливі речовини (метилсаліцилат, екстракт червоного перцю та ін.), можуть тимчасово усунути Б. при різних міалгіях, невралгіях, артритах. Метастатичні процеси в кістці (інтенсивний больовий синдром) потребують застосування наркотичних препаратів. Деякі форми захворювань нервової системи вимагають специфічної анальгетичної терапії. Відзначений чіткий вплив транквілізаторів на синдром Б. Однак при неуточненому характері соматичного захворювання, що супроводжується синдромом Б., застосування анальгетиків протипоказано, оскільки при цьому не тільки знижується чутливість до Б., але й змінюється клінічна картина (напр. при гострих процесах у черевній порожнині). При інкурабельних симптоматичних Б. застосовують наркотичні ЛП, нейролептаналгезію, психофармакологію Б., хірургічне лікування Б.

Басманов С.Н. Механизмы боли и анальгетики // Фармакол. вісн. — 1998. — № 4; БМЭ. — М., 1975. — Т. 2.