БЕТАЇНИ

БЕТАЇНИ — внутрішньосольова форма сполук, які містять четвертинний атом азоту і карбоксильну групу, іноді замість четвертинного азоту — третинні атоми сірки або кисню; відносяться до цвітер-іонів. Назву отримали від простішого представника, що утворюється з гліцину, — бетаїну (СН3)3N+CH2COO. Бетаїн гліцину, або просто Б., вперше був виділений з буряка (Beta vulgaris), його знаходять в насінні злакових (рис, ячмінь), бобових та в рослинах з інших родин. Бетаїн триптофану (гіпафорин) ізольований з південноамериканської рослини Erythrina hypaphorus, метилбетаїн нікотинової кислоти (тригонелін) — з насіння гуньби сінної (Trigonella foenum-graecum), бетаїн γ-аміномасляної кислоти (γ-бутиробетаїн) — із гнилого м’яса, бетаїн проліну (стахідрин) — з рослин родів каперці (Capparis), рута (Ruta graveolens), чистець (Stachys), лагохілус (Lagochilus), буквиця (Betonica), собача кропива (Leonurus) тощо, з листків лимонних та апельсинових дерев. Перетворення амінокислот у Б. шляхом їх повного метилювання — процес, характерний для азотистого обміну багатьох рослин і тварин. Залежно від положення атома N (S або О) щодо карбоксильної групи існують α-, β-, γ-Б. тощо. Б. мають високу Tпл, здебільшого добрерозчинні у воді, погано — в ефірі; при нагріванні до 300 °С Б. N-метильованих β-амінокислот перетворюються у метилові ефіри, Б. N-метильованих γ-амінокислот при перегонці дають ненасичену кислоту і третинний амін, Б. N-метильованих γ-амінокислот при нагріванні утворюють лактон і третинний амін. Комплекси Б. з важкими металами нерозчинні в органічних розчинниках. Синтетичні Б. з вуглеводневими радикалами від С10 до С18 — амфотерні ПАР, які використовуються промисловістю як емульгатори, диспергатори, антистатики і пом’якшувачі.

Бетаїн (триметилгліцин) — безбарвна кристалічна речовина з мол. м. 117,15; розчинний у воді; Tпл безводного Б. — 239 °С; при плавленні ізомеризується в метиловий ефір диметиламінооцтової кислоти. Одержують із відходів цукрового виробництва або синтезом із триметиламіну і хлороцтової кислоти. Б. бере участь в обміні метіоніну, біосинтезі фосфоліпідів, як ліпотропний агент сприяє мобілізації жирів з печінки та їх транспортуванню. При недостатності Б. триацилгліцериди накопичуються у гепатоцитах, у наслідок чого виникає загроза жирової дистрофії печінки. Застосовують як монопрепарат та у складі комбінованих ЛП при захворюваннях печінки, зловживаннях спиртними напоями, після хімічних отруєнь тощо. Поліпшує травлення, запобігає жировому переродженню печінки, знижує рівень холестерину в крові. Бетаїну гідрохлорид входить до складу таблеток Ацидин-пепсин.

Гудвин Т., Мерсер Э. Введение в биохимию растений. В 2 т. — М., 1986; Химическая энциклопедия / Гл. ред. И.Л. Кнунянц. — М., 1988.