ХІМІОПРОФІЛАКТИКА

ХІМІОПРОФІЛАКТИКА (лат. (al)сhemia, (al-)chimia, арабське al-kimiya — (ал)хімія + грец. prophylaktikos — запобіжний) — запобігання розвитку інфекційних хвороб за допомогою хіміотерапевтичних препаратів, тобто ЛП природного або синтетичного походження, які вибірково пригнічують розвиток та розмноження інфекційних агентів у внутрішньому середовищі організму людини і в той же час не ушкоджують його. Крім цих двох головних вимог: згубної дії на збудників інфекції та нешкідливості для організму хазяїна — хіміопрепарати повинні добре розчинятися і зберігати активність у нормальних і патологічних рідинах організму, добре всмоктуватися і відносно повільно виводитися з організму, довго зберігати активність при збереженні, можливо, повільніше зумовлювати селекцію стійких форм збудників. У медичній практиці використовують препарати, що відрізняються своєю хімічною структурою, походженням і спектром протимікробної дії. Важливими умовами ефективності X. є знання чутливості інфекційного агента до призначеного хіміотерапевтичного препарату. При широкому використанні X. завжди існує ризик селекції стійких форм патогенних мікроорганізмів та розвитку ускладнень. У зв’язку з цим X. проводять обмежено, за суворо визначеними показниками, напр. у випадках необхідності екстреного запобігання розвитку інфекції у осіб, які контактували із хворими або носіями збудника.

Дмитриева В.А., Дмитриев В.В. Русско-английский словарь терминов по микробиологии. — М., 1991; Словник з мікробіології, вірусології, імунології та інфекційних захворювань / За ред. Г.К. Палія. — Вінниця, 1995.