БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

Безготівкові розрахунки — система грошових розрахунків, які здійснюються без участі готівки, тобто шляхом перерахування банком певної суми з рахунка платника на рахунок одержувача коштів або шляхом зарахування взаємних вимог. Б.р. є складовою частиною безготівкового грошового обігу. До складу цілісної системи Б.р. ФП входять: принципи, форми і способи розрахунків, форми відповідних розрахункових документів. Б.р. базуються на таких принципах: у більшості випадків розрахунки проводяться після реалізації продукції; усі розрахунки проводяться через банк і під його контролем; обов’язковою умовою є згода платника; розрахунки здійснюються лише за умови наявності вільних коштів на рахунку платника або права на отримання кредиту. Вимоги до організації Б.р.: наявність взаємного контролю платників і одержувачів коштів щодо розрахункової та договірної дисципліни і своєчасність платежів за реалізовані товари; створення умов для банківського контролю за учасниками розрахунків; недопущення незапланованого перерозподілу коштів у процесі розрахунків; скорочення періоду оплати товарно-матеріальних цінностей. Існує два способи Б.р.: перерахування коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника на рахунок одержувача в банку та зарахування взаємних вимог. Форми Б.р. ФП класифікуються за такими ознаками: за призначенням платежу існують розрахунки за товарними операціями (пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг) і розрахунки за нетоварними операціями (пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій); за місцем проведення Б.р. — внутрішньодержавні (міські чи міжміські) та міждержавні (здійснюються між господарськими суб’єктами, що знаходяться у різних державах); за способом реалізації — прямі (здійснюються безпосередньо між постачальниками) і непрямі (здійснюються за наявності проміжних суб’єктів); за способом отримання платежу — гарантовані (забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів) і негарантовані (за ними платіж не гарантується). Формами розрахункових документів при використанні Б.р. є: 1. Платіжне доручення — розрахунковий документ, який підтверджує наказ платника банку про перерахування зазначеної суми грошових коштів з рахунка платника на рахунок одержувача. 2. Платіжні вимоги-доручення, з одного боку — це вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити на підставі наданих йому розрахункових та інших документів вартість відвантажених товарів, з іншого — це доручення покупця банку перерахувати зазначену суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. 3. Платіжна вимога — розрахунковий документ з вимогою стягувача коштів до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником перерахування зазначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Платіжна вимога застосовується лише у разі примусового стягнення коштів з платника на підставі рішень судів та інших державних органів. 4. Чек — спеціальний грошовий документ встановленої форми, який містить письмове розпорядження банку видати зазначену суму пред’явнику чека чи перерахувати певну суму грошей з поточного рахунку того, хто видав чек, на рахунок власника чека. 5. Акредитив — грошовий документ, яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій виконати за рахунок задепонованих для цієї мети коштів оплату матеріальних цінностей або виплатити надавачу акредитива готівкові кошти. Банк може відкривати такі види акредитивів: безвідкличний, безвідкличний непідтверджений, безвідкличний підтверджений, відкличний, безстроковий, разовий, грошовий, документарний, перевідний трансферабельний, револьверний, покритий, непокритий. Б.р. акредитивами є поширеними у міжнародних економічних операціях. Перевагою цієї форми Б.р. є надійність, простота, гарантованість оплати. З точки зору покупця використання акредитивної форми Б.р. є менш вигідним, оскільки пов’язане з іммобілізацією коштів з обороту. 6. Вексель — письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразка, в основі якого лежить сукупність економічних і правових відносин комерційного кредиту (див. Вексель). У фармацевтичній галузі найбільш активно використовуються такі форми безготівкових розрахунків, як платіжні доручення та платіжні вимоги-доручення, тоді як такі документарні форми Б.р., як чек та акредитив, не мають поширення.

Банковская энциклопедия / Под ред. С.И. Лукаш, Л.А. Малютиной. — Днепропетровск, 1994; Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2001 р. № 135 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2001. — № 5; Постанова Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2001. — № 5; Фінанси підприємств / Керівник авт. кол. і наук. ред. А.М. Поддєрьогін. — К., 2002.