БАРХАТ АМУРСЬКИЙ

БАРХАТ АМУРСЬКИЙ — Phellodendron amurense Rupr. (грец. phellos — пробка і dendron — дерево + лат. amurensis — амурський; рос. назва — бархат амурский, або фелодендрон амурский) — дводомне листопадне дерево завв. до 30 м з густою кроною родини рутових (Rutaceae). Кора світло-сіра, зморшкувата, оксамитова, з товстим пробковим шаром. Листя з неприємним запахом, у нижній частині гілок — чергове, у верхній — супротивне, черешкове, непарноперисте, з 3–6 парами черешкових, ланцетних, видовжено-ланцетних або видовжених, на верхівці видовжено-відтягнутих, тонкозагострених, дрібногородчастих, більш-менш війчастих, у молодому віці волосистих, пізніше — майже голих листочків. Суцвіття волотеподібне, зі злегка пухнастими гілочками. Чоловічі — із зачатковою зав’яззю, жіночі — з редукованими тичинками (стамінодіями); чашечка завд. 1–2 мм, із 5 чашолистків; віночок завд. 3–4 мм, із 5 зеленкуватих, видовжено-еліптичних, усередені опушених, гострих пелюсток, що прикріплюються до залозистого диска. Тичинок 5, розташовані почергово з пелюстками, у 1,5–2 рази довші за пелюстки. Плід — духмяна, куляста, чорна кістянка. Цвіте у червні, плоди достигають у серпні–вересні. Поширений на Далекому Сході. Рослина неофіцинальна.

Основними діючими речовинами Б.а. є стероїди, алкалоїди, кумарини та флавоноїди. Корені містять алкалоїди: берберин, ятрорицин, фелодендрин, кандицин, палматин, магнофлорин, гуанідин; кумарини. У деревені та гілках Б.а. виявлено алкалоїд берберин. Кора Б.а. містить полісахариди, терпеноїд лімонін, стероїди (7-дегідростигмастерин, β-ситестерин, γ-ситостерин, кампестерин); алкалоїди (берберин, ятрорицин, пальматин, магнорфлорин, фелодендрин, кандицин, кандеїн); ферулову кислоту, флавоноїд діосмін. Листя Б.а. містить: ефірну олію, алкалоїд берберин, вітаміни, кумарини, дубильні речовини, флавоноїди (феламурин, амуренсин, феламуретин, діосмін, фенолдендрозид, фелавін (3,1–5,02%), фелатин, норикаризид, фелозид, дигідрофелозид, норикаризид-1). У плодах виявлені: вуглеводи, ефірна олія, до складу якої входять мірцен, гераніол, терпеноїд лімонін, алкалоїди (берберин, ятрорицин, пальматин); кумарини, дубильні речовини, флавоноїд діосмін. Квітки Б.а. накопичують алкалоїди, флавоноїд діосмін. Екстракт Б.а. в експерименті підвищує резистентність тварин до саркоми Йосида та асцитної гематоми; в Японії використовують для лікування раку шийки матки; настойка виявляє фунгіцидну активність. Сума кумаринів, що виділені з коренів Б.а., виявляє протипухлинну активність. Кору і луб Б.а. використовують як гіркоту, для лікування нефриту, туберкулоїдної та лепроматозної прокази. Луб є джерелом для отримання берберину, який використовують для лікування лейшманіозу, трахоманіозу, амебної дизентерії. Відвар і настій листя Б.а. застосовують при дизентерії, гіпостенії, нейродермітах, як бактерицидний препарат. Фітонциди листя Б.а. виявляють бактерицидні, ефірна олія — антигельмінтні, бактерицидні властивості. Флавоноїд фелавін входить до складу антивірусних препаратів, активних відносно вірусу герпесу. Настойка плодів Б.а. виявляє антисептичні, протизапальні, дезодоруючі та антигельмінтні властивості; застосовується при захворюваннях органів ШКТ і ротової порожнини; знижує АТ, підвищує частоту і амплітуду дихальних рухів. Фітонциди плодів Б.а. виявляють бактерицидні властивості. В народній медицині луб Б.а. використовують як в’яжучий, діуретичний, жарознижувальний, ранозагоювальний препарат; при пневмонії, плевриті, туберкульозі кісток, легень, ангіні, гельмінтозах. У китайській медицині Б.а. входить до складу препаратів для лікування філяріозу, елефантіозу, дизентерії, тифу, респіраторних інфекцій, гепатиту, пневмонії, туберкульозу легень, кісток, плевриту, екземи, як протизапальний, бактерицидний, антисептичний і в’яжучий препарат; відвар і порошок лубу використовують як антисептичний, тонізуючий центральну нервову систему, жарознижувальний, гемостатичний препарат; при диспепсії, дизентерії, інфекційній жовтусі, анорексії, астенії, гіпростенії, нейродермітах, неврастенії, розумовій втомі; зовнішньо — у вигляді примочок при кон’юнктивітах, у формі мазі — при захворюваннях шкіри і скрофульозі. Плоди — при психастенії, нейродермітах, як в’яжучий, діуретичний, жарознижувальний і антигельмінтний препарат. У тибетській медицині кору і луб Б.а. застосовують при алергії, дерматитах, поліартритах, захворюваннях лімфатичних вузлів, нирок, очей; квітки — при діареї, а плоди — при туберкульозі легень.

З лубу Б.а. отримують жовту фарбу для шовку, бавовни, льону, тонкої шкіри, саф’яну. З пробки виготовляють термо-звуко-електроізолюючий і пакувальний матеріал, поплавки, рятувальні пояси, лінолеум, лінкруст. Пробконіс промислового значення. Деревина Б.а. має декоративні якості, міцність, стійкість до загнивання, добре обробляється. Листя використовують як корм для плямистих оленів. Плоди — для фарбування тканини і шкіри в зелений колір, як інсектицид для яблуневої плодожерки; корм для дятлів, ведмедів, плямистих оленів. Ефірна олія використовується в парфумерії. Б.а. є добрим медоносом, перганосом. Використовується в зеленому будівництві як декоративна рослина, сприяє очищенню повітря від бактерій.

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование: Семейства Rutaceae-Elaeagnaceae. — Л., 1988; Флора СССР. — М., Л., 1949. — Т. 14.