БАР’ЄР ПСИХОЛОГІЧНИЙ

БАР’ЄР ПСИХОЛОГІЧНИЙ — психічний стан, який виявляється в неадекватній пасивності суб’єкта, що перешкоджає виконанню ним тих чи інших дій. Емоційний механізм Б.п. полягає у посиленні негативних переживань і установок — сорому, почуття вини, страху, тривоги, низької самооцінки, асоційованих із завданням (напр. страх аудиторії). У соціальній поведінці індивіда Б.п. представлений комунікативними бар’єрами (бар’єрами у спілкуванні), які виявляються у відсутності емпатій, гнучкості міжособистісних соціальних установок тощо, а також бар’єрами смисловими. Б.п. спілкування є об’єктом спеціальних досліджень у контексті комунікативно-інформаційних теорій, соціально-психологічної теорії та когнітивної психології (Д. Катц, Л. Лі, Г. Ласвелл, М. Андерсон, Є. Кузьмін, Б. Паригін, Б. Ломов, Я. Коломінський та ін.). Їх можна описати як суб’єктивне переживання людиною порушень у здійсненні спланованого спілкування через неприйняття партнера, нерозуміння його дій та слів, зміну комунікативної ситуації або власного психоемоційного стану тощо.

У педагогічній діяльності такі Б.п. співвідносяться зі змістом, формами та загальною логікою розвитку педагогічного процесу; з особливостями педагога як суб’єкта навчання та виховання, а також процесом спілкування викладача із студентами. Щодо змісту, форм та загальної логіки розвитку педагогічного процесу виникають Б.п., пов’язані з постановкою та вирішенням педагогічних завдань, виявляються у недостатньо повному та точному плануванні дій, у неврахуванні допущених помилок, у недоступній гнучкості при перебудові завдань під час заняття, звуженні їх змісту за рахунок ігнорування виховної та розвивальної функції; із впливом на студента, який виявляється у невмінні сприймати його як цілісну особистість, яка перебуває у процесі становлення та розвитку; з визначенням ефективного поєднання продуктивних, творчих форм роботи у навчальному процесі з репродуктивними, а також з організацією активних форм роботи, які забезпечують розвиток пізнавальної активності тих, хто навчається. Б.п. такого характеру зумовлюється тим, що викладач постійно використовує один і той же метод без урахування його зв’язку з іншими; методи, які використовує викладач, не пов’язані між собою і не відповідають особливостям і можливостям студентів та індивідуально-психологічним особливостям педагога. Педагогічні труднощі співвідносяться також з умінням викладача коригувати власні дії відповідно до особистих суб’єктивних особливостей. Вони можуть, зокрема, породжуватися браком самоконтролю та самокоригування викладача, що виявляється у його заниженій критичності до себе та недостатній рефлексії.

Щодо комунікативної взаємодії викладача з тими, хто навчається, на думку В. Кан-Каліка, існують такі характерні Б.п.: розбіжності в установках викладача та аудиторії, коли викладач захоплений планом цікавого заняття, а студенти неуважні, байдужі: як результат, недосвідчені викладачі дратуються, втрачають самовладання, приймають неадекватні рішення тощо; страх спілкування з аудиторією, що характерно передусім для недосвідчених викладачів; відсутність контакту з аудиторією — замість того, щоб оперативно організовувати діяльність студентів, викладач починає діяти автономно: писати на дошці пояснення, читати студентам нотації тощо; звуження функцій спілкування: викладач ураховує насамперед інформаційні завдання спілкування, ігноруючи соціально-перцептивні та інтерактивні; негативна установка щодо аудиторії, сформована внаслідок суджень інших викладачів або власних педагогічних невдач; попередній негативний досвід спілкування з певною групою або окремими студентами; страх припуститися педагогічної помилки: запізнитися на заняття, не вкластися в терміни занять, неправильно оцінити знання тощо; наслідування, коли викладач механічно використовує манери поведінки іншого педагога, не розуміючи того, що чужий стиль неможливо перейняти.

На формування психологічного клімату на ФП значною мірою впливає наявність Б.п. смислових, під якими розуміють явища, коли працівник розуміє і вміє виконувати вимоги керівника, водночас ігнорує їх, не бажає виконувати. До основних видів прояву Б.п. смислових належать: різне розуміння керівником і підлеглими суті вимог, які висуваються перед колективом працюючих; неприйняття підлеглим форми подання тієї чи іншої вимоги з боку керівника або навіть особистості керівника.

Заброцький М.М. Педагогічна психологія. — К., 2000; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.П. Ярошевского. — М., 1990.