БАРАНЕЦЬ

БАРАНЕЦЬ, плаун (Huperzia L.; Huperzіa — на честь нім. ботаніка Huperz) — рід рослин класу плаунових родини баранцевих (Huperzіaceae). Це вічнозелені, багаторічні трави з дихотомічним розгалуженням, листки чергові або у волотях, від лінійних до ланцетних. Спорофіли в щільних стробілах. Рід нараховує близько 10 видів, розповсюджених у Північній півкулі, в Україні — один вид. Б. звичайний (плаун баранець) — Huperzіa selago (L.) Bernh. ex Schrank et Mart. (Lycopodіum selago L.) (selago — латиніз. кельтська назва рослини) — вища спорова, вічнозелена, багаторічна, трав’яниста рослина, 5–25 см завв., із слаборозвиненими коренями. Стебла прямостоячі, біля основи висхідні, дихотомічно розгалужені. Листки шкірясті близько 1 мм завш., лінійно-ланцетоподібні, загострені, цілокраї або слабкозазубрені, розташовані 8 поздовжніми рядами. На відміну від видів роду Lycopodіum, Б. не має спороносних колосків. Спорангії у нього розташовані у верхній або середній частині стебла у пазухах незмінених листків. Вони кулясті, жовтуваті, на коротких ніжках. Спори дуже дрібні. У пазухах листків часто утворюються бруньки до 4 мм завд. Після спороношення і розвитку бруньок пагони продовжують вегетувати. Спороносить у квітні–червні. Плаун Б. росте у Карпатах і на Поліссі в тінистих лісах, на скелях. Рослині загрожує знищення, її занесено до Червоної книги України.

У медицині використовують надземну частину (траву) баранця звичайного — Herba Selaginis (Herba Huperziae). Траву заготовляють у серпні–вересні. Зібрану сировину сушать у тіні у добре провітрюваному приміщенні.

Надземні частини Б.з. містять алкалоїди: селагін, лікоподин, псевдоселагін, акрифолін, клавітин; флавоноїди, пектини й інші речовини.

baranec.eps

Селагін

Препарати з трави баранця мають блювотну, сечогінну і проносну властивості. Експериментально встановлено, що на фоні попереднього внутрішньошлункового введення спирту блювотний ефект трави баранця помітно підсилюється і з’являється при введенні значно менших доз. Це дозволило використовувати Б. у медицині як ЛРС, що має протиалкогольну дію. Протипоказання до лікування: цукровий діабет, тиреотоксикоз, виражений кардіосклероз, аневризм аорти, коронарна недостатність, гіпертонічна хвороба ІІ і ІІІ стадії, бронхіальна астма, туберкульоз легень із кровохарканням, виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, яка кровоточить, хвороби печінки, епілепсія, інфекційні захворювання, вагітність, глаукома.

Медичне значення має також Б. булавовидний — Lycopodіum clavatum L., рідше використовуються Б. річний — Lycopodіum аnotіnum L. і Б. (дифазіаструм) сплюснений — Lycopodіum complanatum L. або L. anceps Wallr. Dіphasіastrum complanatum (L.) Holub. Вони відрізняються від Б.з. спороносними колосками (у пазухах видозмінених листків), повзучими пагонами і відсутністю бруньок. Зрілі спори утворюються в них значно пізніше.

Б. булавовидний — Lycopodіum clavatum L. Багаторічна вічнозелена трав’яниста спорова рослина. Стебла повзучі, висхідні, розгалужені, з густорозташованим листям. Листки плоскі, лінійні, цілокраї, 4–5 мм завд. і 0,5–0,75 мм завш., до верхівки поступово загострюються. На кінцях молодих пагонів ості утворюють невеликі білясті пензлики (відсутні в інших видів). Листки розташовані на стеблі по 10–12 поздовжніми рядами, по 5–6 у розставлених на 1–2 мм одне від іншого кільцях, звернені косо нагору (у нижній частині стебел листки відхилені майже перпендикулярно). Спорангії в густих циліндричних колосках, розташованих по 2–4 або по 1, на тонких ніжках до 15 см завд., розсіяно усаджених прилягаючими дрібно зазубреними листками, що тонші та ніжніші за стеблові. Спори численні, на поверхні горбкуваті. Під мікроскопом вони мають форму тетраедрів з опуклою підставою і закругленими кутами. На поверхні спори помітні стовщення оболонки у вигляді виступаючої багатокутної сітки, петлі (поглиблення) якої заповнені повітрям. Спори дозрівають у серпні–вересні. Б.б. росте у Карпатах, на Поліссі та в північній частині лісостепу, в соснових лісах на вологому піщаному ґрунті. У медицині використовують зрілі спори Б.б. (лікоподій) — Lycopodium. Трава Б.б. містить лікоподин, клаватин, нікотин та інші алкалоїди. Спори містять жирну олію, що не висихає (до 50%), яка складається з гліцеридів олеїнової, стеаринової, пальмітинової, міристинової, лікоподієвої, танацетової та діоксистеаринової кислот. Крім того, у спорах виявлені гідроксикавова кислота, ситостерин і білки (5–6%). Препарати Б.б. мають протизапальну і болезаспокійливу дію. У медичній практиці спори застосовують як присипку для немовлят від опрілості і при пролежнях, а в аптечній практиці — для обсипання пігулок з метою запобігання їх злипанню.

Дикорастущие полезные растения России / Отв. ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесновская — СПб, 2001; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: в 2 ч. Ч. 1. Сем. Lycopodiaceae — Ephedraceae. — СПб, 1996; Хоменок B.C., Георгиевский В.П. Содержание алкалоидов в траве плауна булавовидного // Растит. ресурсы. — 1974. — Т. 10. — Вып. 3; Швагер И.Г. Фитохимическое исследование травы плауна-баранца и разработка методов получения из нее рациональных лекарственных препаратов. — Л., 1966.