БАНК

Банк (франц. banque < італ. Banco — лавка, стіл) — особливий економічний інститут, що акумулює кошти, надає кредит, здійснює грошові розрахунки, випускає в обіг гроші, цінні папери тощо, здійснює посередництво у взаємних платежах і розрахунках між державою, підприємствами, закладами та окремими особами. Основними видами сучасних Б. у розвинених країнах світу є центральний Б., комерційні Б., сільськогосподарські, кооперативні та ін. Залежно від форм власності виділяють державні, приватні (в руках окремої особи), акціонерні, кооперативні, муніципальні, змішані (державний капітал поєднується з іншими формами), міждержавні Б. Залежно від функцій та характеру виконуваних операцій розрізняють емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні та ін. Крім Б., існують банківські об’єднання — банківські асоціації, картелі (або консорціуми), трести і концерни. НБУ є центральним Б., який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Центральний Б., як правило, є власністю держави. Основними функціями Центрального Б. є: випуск в обіг банкнот; зберігання офіційних золотовалютних резервів; здійснення кредитування комерційних Б., уряду; акумуляція і зберігання касових резервів інших кредитних установ; виконання для уряду розрахункових операцій; проведення єдиної грошової кредитної політики; здійснення макроекономічного регулювання економіки та ін. Термін «комерційний Б.» виник на ранніх етапах розвитку банківської справи, коли Б. обслуговували переважно торгівлю (commerce), товарообмінні операції та платежі. Сьогодні термін «комерційний Б.» означає «діловий» характер Б., його орієнтованість на обслуговування усіх видів господарських агентів незалежно від роду їх діяльності. Комерційний Б. здатний запропонувати клієнту до 200 видів різних банківських послуг. Основними функціями комерційних Б. є: кредитні, посередницькі, фондові (випуск цінних паперів різних компаній та їх розміщення на валютних ринках), розрахункові операції в межах національної економіки та ін. Широка диверсифікація операцій дозволяє Б. зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при досить несприятливій господарській кон’юнктурі. На сучасному етапі розвитку фармацевтичної галузі досить важливим є обґрунтування оптимальної структури капіталу підприємства, тобто співвідношення власного і позиченого капіталу. Сьогодні кредити комерційних Б. доступні як джерела фінансових ресурсів для українських ФП у разі, якщо економічна рентабельність деяких підприємств галузі (ПАТ «Фармак», ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я», ДП «ДЗ ДНЦЛЗ») перевищує відсоткові ставки за комерційними кредитами. На сьогодні в Україні процедура отримання кредитів і фінансово-посередницьких послуг надто ускладнена. Б. не згодні надавати довгострокові кредити через ризик неповернення позики у зв’язку з відсутністю правової, адміністративної та судової системи захисту прав власника, тому існування Б.-партнера у межах створення стратегічних альянсів, промислово-фінансових груп (див. Промислово-фінансові групи) може розглядатися як спосіб реального доступу до сучасних технологій фінансового менеджменту з питань акумулювання тимчасово вільних грошових коштів. Іпотечні Б. — Б., що спеціалізуються на наданні позик під заставу нерухомості — землі і будівель. До них належать і земельні Б., які видають довгострокові позики переважно під заставу землі. Ресурсами іпотечних Б. є власні накопичення та іпотечні облігації. Іпотечні Б., як правило, виконують і звичайні банківські операції, що дозволяє їм збільшувати свої доходи і підтримувати зв’язки з широким грошовим ринком. Інвестиційні Б. — спеціальні кредитні інститути, які здійснюють фінансування і кредитування інвестицій. Такі Б. є неідентичними банківськими установами. Це пов’язано з особливостями ринку позикових капіталів і відмінностями банківського законодавства окремих промислово розвинутих країн. Інвестиційні Б. здійснюють пасивні та активні операції. До пасивних операцій належать операції, за допомогою яких Б. створюють свої ресурси, а активними — операції з розміщення цих ресурсів. Ресурси інвестиційних Б. формуються за рахунок їх власних і залучених коштів, передусім шляхом випуску і розміщення цінних паперів. До активних операцій належать надання позик під цінні папери, а також банківські інвестиції. Ці операції також називаються фондовими. В ринкових умовах фінансування інвестицій почали здійснювати деякі комерційні Б. України. Але банківська система довгострокових вкладень в Україні ще не набула завершеного вигляду і знаходиться в стадії формування. Ощадний Б. України створено з метою залучення тимчасово вільних коштів населення і підприємств та їх ефективного розміщення на умовах повернення, платності, строковості в інтересах вкладників Б. і розвитку національної економіки. Б. займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням господарських структур, здійснює валютні операції за розрахунками клієнтів з іноземними партнерами, зосереджує значний обсяг депозитів, має широку мережу установ, філій.

Закон Украины «О промышленно-финансовых группах в Украине» // Гос. информ. бюл. о приватизации. — 1996. — № 8; Закон України «Про банки і банківську діяльність»// Відомості ВР України. — 1991. — № 25; Закон України «Про іпотечне кредитування операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» // Офіційний вісник України. — 2003. — № 30; Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002.