БАКТЕРІОСТАТИЧНА ДІЯ

БАКТЕРІОСТАТИЧНА ДІЯ (лат. bастеrіon — бактерія + stasis — стояння на місці) — тип антибактеріальної дії хімічних речовин (антибактеріальних засобів), що характеризується затримкою росту і розмноженням бактерій, тобто спричинює бактеріостаз. Порівняно з бактерицидною дією (див. Бактерицидність) загибелі бактерій при цьому не спостерігається. Бактеріостатичний ефект пов’язують із певним механізмом дії на бактеріальну клітину, що супроводжується зворотними змінами у структурі та обміні речовин і енергії бактеріальної клітини. Серед хіміопрепаратів Б.д. виявляють переважно сульфаніламіди, препарати фузидієвої кислоти, деякі антибіотики (хлорамфенікол, морфоциклін, лінкоміцин, тетрациклін тощо). Препарати з Б.д., як правило, призначають при захворюваннях з більш легким перебігом або при необхідності тривалого лікування хворого. В останньому випадку їх призначають курсами, що перериваються, напр. при туберкульозі, хронічному пієлонефриті тощо.

Навашин С.М., Фомина И.П. Рациональная антибиотикотерапия: Справочник. — М., 1982; Черномордик А.Б. Применение антибиотиков и других химиотерапевтических препаратов: Справочник. — К., 1988.