БАЗА ДАНИХ

БАЗА ДАНИХ (грец. basis — основа) — систематизована сукупність даних, призначених для тривалого зберігання (в зовнішній пам’яті ЕОМ) і постійного використання. Б.д. є не випадковою збіркою відомостей, а постійною основою для певної діяльності користувача. Зведення даних в систему, зручну для постійного та багаторазового використання, є невід’ємною ознакою загальнолюдської культури. Попередниками Б.д. є таблиці, каталоги, телефонні довідники, календарі, карти й атласи, найрізноманітніші картотеки, досьє та багато інших видів довідникових видань і документів. Поширені довідники у вигляді друкованих видань мають суттєвий недолік. Забезпечення необхідного оновлення інформації призводить до постійних перевидань великих накладів довідникової літератури (напр. телефонних довідників). Організація комп’ютерних Б.д. усуває цей недолік, виключаючи з інформаційного обслуговування носій, що тиражується. Концентрація інформаційного фонду в зовнішній пам’яті ЕОМ забезпечує збереження, поновлення і постійний швидкий доступ користувача до інформації. Комп’ютерна Б.д. спирається на ту чи іншу файлову систему, яка забезпечує зберігання даних, пошук у пам’яті й видавання їх на зовнішні пристрої ЕОМ. Одиницею зберігання та доступу до Б.д. є запис. Напр., бібліотечна картка в електронному каталозі, креслення деталі в системі автоматизованого проектування тощо. Кожен запис має свій заголовок або ключ, за яким його можна знайти. Заголовки записів об’єднані в таблиці, що є змістом Б.д. Складання ключів і довідкових таблиць підпорядковується формальним правилам, що забезпечують повну автоматизацію пошуку інформації в Б.д. Посередником між користувачем і Б.д. є система керування базами даних — особлива системна програма, яка, отримуючи запит користувача, віддає необхідні команди файловій системі та формує інформаційне повідомлення в зручній для користувача формі.

Система управління Б.д. (СУБД) — сукупність мовних та програмних засобів, призначених для створення, обслуговування (ведення) та використання бази даних багатьма користувачами. СУБД працюють із даними, поданими у вигляді набору записів. Кожен запис має унікальний ідентифікатор (ключ) та набір полів (атрибутів) із заповненими значеннями. Більшість сучасних СУБД використовують реляційну модель Б.д. Ця модель ґрунтується на використанні поняття відношення, а Б.д. подана у вигляді взаємопов’язаних таблиць із записами. Основні функції СУБД: 1) переклад схеми, яка визначає структуру даних і записана на мові визначення даних (яка застосовується в цій СУБД), у деяке формалізоване представлення із внутрішніми зв’язками, що використовується системою при подальшій роботі з даними; 2) створення Б.д. (завантаження даних у базу); 3) реалізація запитів користувачів (сформульованих на спеціальній мові, яка прийнята в цій СУБД) на сортування та відбір даних за заданими критеріями; 4) використання деякої частини Б.д., що може супроводжуватися редагуванням та обробкою інформації; 5) оновлення деяких частин Б.д. без зміни загальної структури даних; 6) забезпечення захисту даних та пріоритетів у їх використанні.

Серед користувачів Б.д. є особлива категорія довірених осіб, які мають право вносити зміни в Б.д. та регулювати доступ до інформації. Ці особи називаються адміністраторами Б.д. Типові приклади фармацевтичних Б.д. — електронні довідники ЛП та фірм-виробників, реєстри наявності ЛП в аптечних мережах, база даних доказової медицини тощо.

Глушков С.В., Ломотько Д.В. Базы данных. — Х., 2000; Джексон П. Введение в экспертные системы. — М., 2001; Шафрин Ю.А. Основы компьютерной технологии. — М., 1998.