ВОЛОССЯ

ВОЛОССЯ (лат. pіlі — волосся) — придатки шкіри епітеліального характеру. Початок формування В. відбувається з кінця 2-го і на початку 3-го місяця ембріонального розвитку. На ділянці епідермісу виникають базально-клітинні вирости, що перетворюються потім на волосяні фолікули. На 4-му і 5-му місяці ембріонального розвитку початкові зародкові В. у вигляді пушкових волосинок (lamіgo) поширюється по всьому шкірному покриву, за винятком долонь, підошов, бічних поверхонь пальців, тильної поверхні пальців, у тілі нігтів, червоної облямівки губ, крайньої плоті, голівки статевого члена.

Кожна волосина (рисунок) складається зі стрижня (частина волоса, що виступає над поверхнею шкіри) і кореня (внутрішньоепідермальний відділ). На ділянці виходу стрижня на поверхню шкіри є заглиблення — лійка. Корінь В. оточений волосяним фолікулом (волосяним мішком), до якого прикріплюється під гострим кутом м’яз, що підіймає волос. Стрижень і корінь В. складається з трьох шарів: центрального — мозкового, коркового та кутикули. Мозкова речовина розташовується в основному в шкірі і ледь досягає лійки волосяного фолікула. Основною масою стрижня В. є кератинізовані клітини, що тісно дотикаються одна до одної. Розширена нижня частина кореня називається цибулиною В., за рахунок якої здійснюється його ріст, тому що в її центральну частину з гіподерми укорінюється волосяний сосочок із кровоносними судинами і нервами. У лійку волосяного фолікула відкривається вивідна протока сальної залози. Колір В. зумовлений пігментом, що є в мозковій речовині волоса в складі ДОФА-позитивних меланоцитів. Довжина і товщина В. коливається. В. за зовнішнім виглядом підрозділяється на пушкове (покриває все тіло), довге (волосиста частина голови), щетинисте (вії, брови, В. носових ходів і слухового проходу, борода, вуса та на ділянці геніталій). Для В. характерним є постійний ріст і періодична змінюваність. Волосяний фолікул завжди розвивається за такою схемою: анаген — катаген — телоген. Цикл росту В. зручніше розглядати з катагенової (регресивної) фази, що настає після розвитку волосяного фолікула. Вона характеризується відсутністю мітозів у волосяній цибулині, появою епітеліоцитів, які апоптотично гинуть, що призводить до стовщення й зморщування сполучнотканинної кореневої піхви. У цей момент починає формуватися волосяна колба, внаслідок чого ріст фолікула припиняється, і він зменшується в розмірах. Волосяний сосочок при укороченні фолікула просувається нагору. Термінальна частина фолікула позбавляється пігменту, одночасно продовжується кератинізація волоса і внутрішньої кореневої піхви. Триває ця стадія кілька тижнів. Далі В. переходить у стан телогену (період спокою) і знаходиться доти, поки в ньому не почнуться процеси розвитку. Фаза триває 3–9 міс, у середньому становить близько 100 днів. Колба В. з її непігментованою цибулиною утримується в мішечку завдяки міжклітинним з’єднанням, потім віддаляється, і фолікул знову спонтанно вступає в період росту, тобто анагену, тривалість якого становить 1–6 років. Починається формування нового В. із кореневих піхв за рахунок посилення мітотичної активності клітин новоутвореної цибулини, що росте вниз і охоплює волосяний сосочок. В. поступово росте, виходить над поверхнею шкіри, його ріст продовжується до катагену. Активність циклу росту В. і тривалість стадій залежить від взаємодій типу «клітина — клітина» і «клітина — міжклітинна речовина». Досліджено велику кількість цитокінів (інтерлейкіни 1, 6) і факторів росту (епідермальний фактор росту, фактор росту фібробластів та ін.), що затримують чи стимулюють ріст В. Тривалість телогену піддається впливу численних екстрафолікулярних стимулів (напр. андрогенів, естрогенів, пролактину, гормонів щитоподібної залози, ретиноїдів тощо).

volossya.eps

Рисунок. Волосина у поздовжньому розрізі (А) і поперечному розрізі (Б), зображено оточення кореня та епітеліальну піхву

Деякі ЛП можуть викликати медикаментозно-індуковане випадання В. — алопецію. Серед них ретиноїди (етретинат, ізотретиноїон), антипаркінсонічні (L-DOPA), блокатори бета-адренорецепторів (метопролол, надолол), антикоагулянти (гепарин, дикумарол), протисудомні (карбамазепін, триметадіон), блокатори Н2-рецепторів. Взагалі випадання В. може виникнути внаслідок застосування будь-якого ЛП: високих доз нікотинової кислоти, вітаміну А, гіпохолестеринемічних та протипухлинних препаратів, при тяжкому отруєнні талієм і арсеном. Відновлення росту В. спостерігається через декілька місяців після припинення дії етіологічного чинника і залежить від ступеня вираженості змін у волосяному фолікулі. Лікування алопеції (див. Алопеція).

Основою правильного догляду за В. і профілактикою алопеції є утримання їх у чистоті. Сухе В. миють раз на 10–14 днів, використовують жирне мило або шампуні для сухого В. Жирне В. потребує частішого миття — кожні 2–4 дні. Для цього використовують мило сірчане і дьогтеве і шампуні «Фридерм-цинк», «Фридерм-дьоготь», «Альгопікс» тощо. Для зміцнення й відновлення структури В. застосовують шампуні «Фітовал», «Фридерм рН-баланс». Рекомендовано також миття голови відварами ЛР: квітки ромашки, календули, листя кропиви дводомної, трава мати-й-мачухи, кореневища і корені лопуха. За добу ріст волоса на голові досягає 0,2–0,5 мм. Навесні і влітку В. росте швидше. За 1 добу випадає 30–100 волосин. З віком щільність волосяних фолікулів зменшується. Якщо до кінця першого року життя вона становить 795 на 1 см2, то у віці 30–50 років внаслідок руйнування деяких фолікулів це число зменшується до 485 на 1 см2. Значення В. для людини визначається соціальними, колективними й індивідуальними факторами, має глибокі корені в історії культури і звичаїв. Немає такого іншого органа, який би тією чи іншою мірою виражав красу і здоров’я.

Болотная Л.А. Диффузная алопеция // Дерматология, косметология, сексопатология. — 2004. — № 3–4 (7); Скрипкин Ю.К., Машкиллейсон А.Л., Шарапова Г.Я. Кожные и венерические болезни. — М., 1997; Фармакотерапевтический справочник дерматовенеролога. Лекарственные препараты. Средства лечебной косметики / Под ред. Л.Д. Калюжной, В.П. Федотова, Ю.И. Губского и др. — К., 1999.