ВОДИ ЯКІСТЬ

ВОДИ ЯКІСТЬ — 1) характеристика води, яка вказує на наявність або відсутність тих чи інших домішок. Визначається фізичними і хімічними показниками: прозорість, колір, запах, температура, загальний вміст солі, жорсткість, окисненість та реакція води; 2) ступінь відповідності фізико-хімічних і біологічних характеристик води потребам використання (питна, промислова, для сільського господарства та ін.). Прозорість вимірюється товщиною шару води, через який візуально або за допомогою фотоелемента можна розрізнити стандартний шрифт. Колір — забарвленість води в градусах (від 0 до 80) біхромат-кобальтової шкали. Визначається методом візуальної колориметрії. Запах — характер та інтенсивність запаху води визначають органолептично. За характером запахи поділяють на 2 групи: 1) природного походження, що спричиняють живі та відмираючі у воді організми, рослинні залишки, які загнивають та ін.; 2) штучного походження, що зумовлені домішками промислових стічних вод. Запахи 1-ї групи оцінюють за допомогою даних, наведених у табл. 1:

Позначення запаху Характер
запаху
Приблизний рід запаху
А Ароматичний Огірковий, квітковий
Б Болотний Мульний, баговинний
Г Гнилісний Фекальний, стічний
Д Деревний Мокрої щепи, кори дерева
З Землистий Прілий, свіжозораного ґрунту
П Пліснявий Затхлий, застійний
Р Рибний Риб’ячого жиру, риби
С Сірководневий Запах тухлих яєць
Т Трав’янистий Скошеної трави, сіна
Н Невизначений Запах натурального походження, що не підходить під попередні визначення

Запахи 2-ї групи називають за речовинами, що мають подібний запах: фенольний, камфорний, бензинний, хлорний тощо. Інтенсивність запахів обох груп характеризують за 5-бальною системою від 0 до 5 (табл. 2):

Інтенсивність запаху, бал Характеристика Опис визначення
0 Запаху немає Відсутність відчутного запаху
1 Дуже слабкий Запах, непомітний споживачу, але який виявляють експериментальним дослідженням
2 Слабкий Запах, що не привертає уваги споживача, але виявляється, якщо вказати на нього
3 Помітний Запах, що легко виявляється і може дати привід ставитися до води з упередженням
4 Виразний Запах, що привертає до себе увагу та робить воду неприємною
5 Дуже сильний Запах, що робить воду непридатною до застосування

Загальний солевміст — характеризує наявність у воді мінеральних і органічних домішок, кількість яких визначається за сухим залишком (мг/дм3) випарюванням 1 л води та висушуванням щільного осаду при 110 °С до постійної маси. Жорсткість виражається в мг-екв. іонів Са2+ і Мg2+, що містяться у 1 дм3 води. Окисненість зумовлена вмістом у воді органічних домішок і визначається кількістю міліграмів перманганату калію, що витрачається при кип’ятінні 1 л води з надлишками КМnО4 протягом 10 хв. Реакція води — ступінь її кислотності або лужності, характеризується концентрацією іонів гідрогену і визначається за допомогою індикаторів. При рН <6,5 — вода кисла, при рН >7,5 — вода лужна. Питна вода повинна бути безпечною в епідемічному відношенні, що визначається загальною кількістю мікроорганізмів та числом бактерій групи кишкових паличок. Вимоги до В.я. визначаються ДЕСТ 2874–82, відповідно до яких дозволяється використовувати воду із забарвленням до 20 °С; запахом при 20 °С не вище 2 балів; вмістом сухого осаду до 1500 мг/л; загальною жорсткістю, що не перевищує 10 мг-екв./л; рН=6,5–8,5. Фармацевтичне виробництво споживає досить велику кількість питної води. Вимоги до В.я., яка використовується у виробництві ЛП, встановлюються НТД.

Дмитриев М.Т. Санитарно-химический анализ загрязняющих веществ в окружающей среде. — М, 1986; Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды. — М., 1984.