ВІДДАЛЕНА ДІЯ ЛІКІВ

ВІДДАЛЕНА ДІЯ ЛІКІВ — ефекти (найчастіше побічні реакції), що розвиваються через деякий час після застосування ЛП. Напр., гіпотиреоз виникає через декілька років після лікування радіоактивним йодом (131І) у разі гіпертиреозу. Віддалені побічні реакції можуть виявлятися у вигляді канцерогенезу, а також бути пов’язаними з репродуктивною функцією.

В.д.л., пов’язана з репродуктивною функцією жінок і чоловіків, включає: зниження фертильності, тератогенез, побічну дію на плід на пізніх стадіях вагітності, а також побічну дію ЛП, що потрапив до організму дитини під час годування грудьми. Зниження фертильності у жінок під впливом ЛП може бути бажаним (у разі застосування пероральних контрацептивів) і небажаним при прийомі цитотоксичних препаратів, що викликає зниження функції яєчників й аменорею. Зниження чоловічої фертильності може бути зворотним (після застосування сульфазалазину, інгібіторів МАО, протималярійних препаратів) і незворотним (унаслідок азооспермії, спричиненої алкілувальними речовинами — циклофосфаном і хлорбутином). Тератогенна дія у вигляді відхилень розвитку плода проявляється при застосуванні у І триместр вагітності препаратів, що проникають крізь плацентарний бар’єр. Напр., кортикостероїди у високих дозах спричиняють розвиток вовчої пащі у новонароджених. ЛП можуть зумовлювати побічну дію на плід і на пізніших стадіях вагітності, навіть не будучи тератогенами. До них належать ліки, які використовують перед і під час пологів. Напр., ацетилсаліцилова кислота в останній тиждень вагітності перед пологами може викликати порушення гемостазу під час пологів у матері і провокувати геморагію у новонародженого. Деякі ЛП потрапляють у грудне молоко у великій кількості і можуть зумовлювати небажаний вплив на дитину, що визначається такими чинниками: ступенем проходження препарату з материнської крові в молоко; концентрацією препарату в молоці; обсягом висмоктаного молока; фармакокінетикою препарату в організмі дитини, його токсичністю. Такі препарати, як пеніциліни і сульфаніламіди, можуть викликати реакції гіперчутливості навіть при потраплянні в молоко в невеликій кількості.

Ефекти В.д.л. визначають у ході доклінічних досліджень (попередньо), а також під час клінічних випробувань (переважно III, IV фаза).

Грэхам-Смит Д.Г., Аронсон Дж.К. Оксфордский справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии. — М., 2000.