ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА

ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА — сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів ФП, що забезпечують переробку субстанцій, основних і допоміжних матеріалів на ЛП та медичні вироби з параметрами, визначеними в нормативних документах або бізнес-плані. Приклад В.с. ФП наведений на рис. 1.

vyrobnycha_struktura_01.ai

Рис. 1. В.с. ФП

В.с. ФП відрізняється залежно від технологічних особливостей ЛП і медичних виробів (чим складніша технологія виробництва ЛП, тим складніші внутрішньовиробничі зв’язки та розгалужена структура ФП); обсягу випуску ЛП і медичних виробів; спеціалізації та кооперування з іншими підприємствами; рівня механізації та автоматизації виробничих процесів. Існують такі види В.с.: цехова, безцехова, корпусна (рис. 2), комбінатська. Залежно від форми спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничу спеціалізацію. При технологічній спеціалізації підрозділи ФП спеціалізуються на виконанні конкретної операції технологічного процесу.

vyrobnycha_struktura_02.eps

Рис. 2. Види В.с.

Напр., у фітохімічному виробництві існують такі переваги: забезпечення оптимального завантаження обладнання та використання матеріалів, можливість упровадження прогресивних технологічних процесів, висока кваліфікація робітників та ін.; та недоліки: великі втрати часу на переналагодження обладнання; нераціональне переміщення предметів праці, складність диспетчеризації та міжцехового оперативно-виробничого планування тощо. При використанні предметного принципу підрозділи ФП спеціалізуються на виготовленні окремого виду ЛП і медичних виробів, а обладнання при цьому розташовується в послідовності здійснення технологічного процесу таким чином, щоб забезпечити прямоточність руху предметів праці. Напр., цех з виробництва таблеток та цех з виробництва очних крапель мають такі переваги: спрощується диспетчеризація виробництва і міжцехового оперативно-календарного планування, кожний цех повністю відповідає за випуск закріплених за ним ЛП у встановлені терміни та визначеної якості, скорочується тривалість виробничого циклу. Недоліками є збільшення кількості обладнання, ускладнення внутрішньоцехового керування тощо. Показниками, що характеризують В.с. ФП, є ті, які відображають виробничі ланцюги (обсяг випуску ЛП і медичних виробів, фондооснащеність праці, електрооснащення, технічна оснащеність праці, виробнича трудомісткість); показники, що характеризують відношення між основними, допоміжними та обслуговуючими підрозділами (середньоспискова чисельність робітників, вартість основних виробничих фондів, розмір площ); рівень спеціалізації та кооперації виробництва, частку спеціалізованого виробництва, коефіцієнт стійкості спеціалізації; рівень спеціалізації робочих місць, який характеризується кількістю найменувань різних операцій на одному робочому місці (коефіцієнт серійності), середнім рівнем спеціалізації робочих місць, питомою вагою трудомісткості ЛП і виробів, які виготовляються на одному робочому місці); ефективність просторового розміщення ФП; характер взаємозв’язку підрозділів ФП (кількість переділів, через які проходить предмет праці до перетворення на ЛП). Основними чинниками розвитку В.с. ФП є оптимізація кількості та розмірів виробничих підрозділів, раціоналізація та співвідношення основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів; підвищення автоматизації фармацевтичного виробництва; раціональність планування підрозділів; досягнення принципу прямоточності; скорочення нормативного терміну використання основних фондів; дотримання строків планово-попереджувальних ремонтів, скорочення тривалості й підвищення якості ремонтів; своєчасне оновлення основних фондів і т.п.

Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства. — Минск, 1998; Курочкин А.С. Операционный менеджмент. — К., 2000; Курочкин А.С. Организация производства. — К., 2001; Макаренко В.М., Махалина О.М. Производственный менеджмент. — М., 1998; Фатхутдинов Р.А. Организация производства. — М., 2001.