ВЗАЄМОДІЯ ЛІКІВ ТА ЇЖІ

ВЗАЄМОДІЯ ЛІКІВ ТА ЇЖІ — явище, яке може мати суттєвий вплив на розвиток фармакологічного ефекту ЛП чи на виникнення ускладнень фармакотерапії. З іншого боку, тривалий прийом ліків може спричинити розвиток порушень функцій травної системи (таблиця).

Таблиця. Основні результати взаємодії ліків та харчових продуктів

ЛП

Харчовий продукт

Результат взаємодії

Препарати заліза, перорально

Їжа, що містить фітинову кислоту (пшоно, манна крупа, квасоля, горох та ін.)

Утворення комплексів, що не всмоктуються

Препарати заліза перорально

М’ясні страви, свіжі фрукти, овочі

Підвищення швидкості та ступеня повноти всмоктування

Макроліди, лінкозаміди,
тетрацикліни

Тонізуючі напої, «Фанта», «Пепсі-кола» тощо

Зменшення всмоктування, зниження ефективності препаратів

Антагоністи кальцію (окрім амлодипіну, дилтіазему), терфенадин, циклоспорин

Грейпфрутовий сік

Пригнічення метаболізму препаратів у печінці, підвищення їх ефективної концентрації в сироватці крові, розвиток токсичного ефекту

Глюкокортикостероїди:
преднізолон, дексаметазон

Молоко

Підвищення швидкості
та ступеня всмоктування

НПЗП: диклофенак натрію, індометацин, бутадіон

Антибіотики групи тетрацикліну

Утворення комплексів, що не всмоктуються

Антибіотики групи пеніцилінів і цефалоспоринів

Зниження швидкості та ступеня всмоктування

Солі калію, панкреатин, панкурмен, бісакодил

Розчинення кислоторезистентної оболонки таблеток, порушення всмоктування, руйнування діючої речовини

Ліки у формі таблеток
з кислоторезистентним
покриттям

Лужні мінеральні води

Руйнування оболонки, зменшення всмоктування лікарських речовин,
зниження їх ефективності

Сульфаніламіди

Посилення всмоктування, зниження ймовірності випадання продуктів ацетилювання сульфаніламідів в осад і утворення сечових каменів

Саліцилати, барбітурати, ацетазоламід, нітрофурани, буформін

Кислі фруктові та овочеві соки

Підсилюють фармакологічний ефект
(аж до токсичного)

Еритроміцин, ампіцилін, циклоспорин

Зниження ефективності препаратів

Кальцію хлорид, ібупрофен, фуросемід, ізоніазид, метамізол, тетрациклін

Вишневий та порічковий соки

Уповільнення всмоктування препаратів

Еритроміцин, ампіцилін, ібупрофен, фуросемід

Цукрові сиропи

Уповільнення всмоктування препаратів

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, циметидин, морфін, кодеїн, атропін, галоперидол, оральні контрацептиви

Напої, що містять танін і кофеїн (кава, чай)

Зниження швидкості та ступеня всмоктування препаратів

Нейролептики фенотіазинового ряду

Зниження ефективності внаслідок випадання в осад

Антикоагулянти

Їжа, багата на вітамін К
(шпинат, капуста, печінка, гарбуз)

Зниження терапевтичної ефективності

Солі кальцію

Їжа, багата на щавлеву кислоту

Утворення нерозчинних сполук, зниження терапевтичної ефективності

Гіпотензивні препарати

Калина, горобина, полуниця, буряк

Потенціювання гіпотензивного ефекту, різке зниження АТ

Калієзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту
(каптоприл та ін.)

Їжа, багата на солі калію (картопля в лушпинні, ізюм, курага, інжир, горіхи)

Гіперкаліємія, аритмія

Ізоніазид

Їжа, багата на жир

Зменшення всмоктування

Антидепресанти (інгібітори МАО), психостимулятори

Їжа, багата на тирамін: сир, бринза, маринований і копчений оселедець, м’ясні та рибні консерви, червона і чорна ікра, копчені ковбаси, кава, шоколад, пиво, вина (рислінг, херес), банани, ананаси, лимони, апельсини, мандарини, виноград, чорна і червона смородина, фініки

«Сирний синдром» — різке підвищення АТ, гіпертонічний криз, судоми

Препарати леводопи: Наком, Мадопар, Синемет

Їжа, багата на вітамін В6: м’ясо, риба, молоко, сир, соя, борошно пшеничне і житнє, кукурудза, ячмінь, дріжджі

Зниження терапевтичної ефективності

Сульфаніламіди

Продукти, що містять фолієву кислоту: боби, томати, печінка, нирки

Зниження терапевтичної ефективності (аж до повної відсутності антибактеріального ефекту)

Вітамін С

Огірки, кабачки, петрушка

Зниження терапевтичної ефективності

Антигістамінні препарати блокаторі Н1- та Н2-гістамінових рецепторів; цукрознижувальні похідні сульфонілсечовини; нітрогліцерин

Їжа, багата на нітрати

Утворення нітросполук з канцерогенною активністю

Проблема В.л.ї. має декілька аспектів, основні з яких: вплив компонентів їжі на терапевтичну ефективність ЛП; вплив компонентів їжі на токсичність ліків; вплив ЛП на фізіологічні процеси травлення; вплив ліків на виникнення патології травної системи; клініко-фармацевтичні аспекти застосування БАД; компенсація ЛП відсутніх у їжі фізіологічно активних елементів (вітамінів, білків, мікроелементів тощо); медикаментозне лікування у разі захворювань, спричинених харчовими продуктами. При взаємодії ліків, їх метаболітів та їжі в організмі відбуваються складні процеси, однак вони підлягають загальним закономірностям, що мають місце при одночасному надходженні в організм різних чужорідних речовин (ксенобіотиків). Основні чинники, які враховують при В.л.ї.: фізико-хімічні властивості лікарської речовини в ЛП, особливості фармакокінетики лікарської речовини, лікарську форму, кількість і склад їжі, фізіологічний стан органів травної системи.

Шляхи можливого впливу їжі на фармакокінетичні параметри ЛП: на всмоктування лікарських речовин із травного тракту; на біодоступність ліків (пресистемний метаболізм у стінках кишечнику, в печінці при першому проходженні через систему цитохрому Р450); конкурентний антагонізм або синергізм лікарських речовин і компонентів їжі на рівні механізму дії; вплив на швидкість виведення речовини (метаболітів). Найбільш суттєво їжа впливає на процес всмоктування лікарських речовин у шкт. можливі такі варіанти взаємодії: хімічна та фізична взаємодія лікарських речовин і компонентів їжі (адсорбція, покриття ліків слизом, проникність ліків усередину харчової грудки та ін.); зміна рн у шлунку і, як наслідок, зміна ступеня іонізації лікарських речовин; конкурентний антагонізм лікарських речовин і компонентів їжі за білки-переносники (при активному механізмі транспорту); зміна часу знаходження ліків у шлунку (кишечнику); метаболізм лікарських речовин під впливом мікрофлори кишечнику.

На етапі всмоктування можуть впливати також такі чинники, як ступінь наповнення шлунка, фізико-хімічні властивості лікарських речовин (розмір молекули, розчинність, стабільність, ступінь іонізації та ін.), здатність їх до комплексо-, хелато- та іоноутворення, вплив об’єму, складу і в’язкості секретів, проникність слизової оболонки травного тракту для лікарської субстанції та харчових продуктів, вплив на мікрофлору, що бере участь у метаболізмі препарату. Істотний вплив на вираженість В.л.ї. чинить також лікарська форма препарату. ЛП у рідких лікарських формах менше піддаються впливу їжі, оскільки можуть відносно вільно переміщатися зі шлунка в кишечник, минаючи харчову грудку. Тверді лікарські форми при одночасному прийомі з їжею можуть тривалий час затримуватися в порожнині шлунка, що порушує всмоктування діючих речовин. Для твердих лікарських форм ступінь взаємодії з їжею залежить від розміру часток, наповнювачів, матеріалу покриття. Найменше піддаються впливу їжі ЛП, отримані на основі мікрогранул і часток із плівковим покриттям. Особливо чутливі до прийому їжі таблетки з кишково-розчинним покриттям. їх одночасний прийом з їжею затримує препарат у шлунку та істотно перешкоджає всмоктуванню лікарської речовини. При сполученні ліків з лужною їжею (рідиною) можливе розчинення оболонки та руйнування діючої речовини, коли препарат знаходиться в шлунку. Звідси загальні рекомендації для поєднання ЛП: ліки резорбтивної дії найбільш раціонально приймати за 30–40 хв до їди, запиваючи 50–100 мл кип’яченої чи дистильованої води; біодоступність ліків, погано розчинних у воді, підвищується, якщо запивати їх великою кількістю рідини; біодоступність ЛП, добре розчинних у воді, практично не залежить від кількості випитої рідини. Крім того, варто враховувати деякі загальні положення: при прийомі ліків до їди зменшується можливість їх взаємодії з компонентами їжі, виключається вплив компонентів їжі на всмоктування ліків і обмежується негативний вплив травних соків на ліки; їжа стимулює виділення жовчі, що сприяє всмоктуванню ліпофільних речовин, тому ліпофільні препарати доцільно призначати після їди; м’ясна і рослинна їжа, молоко змінюють рн сечі в лужний бік і зумовлюють виведення ліків — слабких кислот (саліцилатів, барбітуратів та ін.); харчові продукти, багаті на кислі еквіваленти (цитрусові, журавлина, оливи та ін.), зумовлюють виведення ліків — слабких основ і підсилюють дію ліків — слабких кислот.

Викторов А.П., Передерий В.Г., Щербак А.В. Взаимодействие лекарств и пищи. — К., 1991; Деримедведь Л.В., Перцев И.М., Шуванова Е.В. и др. Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии. — Х., 2002; Зупанец И.А., Викторов А.П., Бездетко Н.В. и др. Фармацевтическая опека: взаимодействие лекарств и пищи // Провизор. — 2003. — № 5.