ЗООТЕРАПІЯ

ЗООТЕРАПІЯ (грец. zoon — тварина + therapeia — лікування) — напрямок використання у лікувальній практиці взаємозв’язку людини з тваринами. Ще первісні люди використовували шкури тварин для захисту не лише від холоду, а й від хвороб. На Сході з лікувальною метою утримували у будинках кішок та собак невеликих порід, а в Єгипті вони вважалися священними тваринами. Про З. писав ще Авіценна. Популярною була З. в Європі у ХVІІ–ХІХ ст., особливо серед жінок вищого світу. У Київській Русі в давнину шкурами ведмедя лікували захворювання опорно-рухового апарату, особливо спини. Часто для лікування використовували хутро зайця. В’язані речі з собачої шерсті носять при захворюваннях серцево-судинної, дихальної системи, опорно-рухового апарату.

З. розвивається, отримала наукове обґрунтування і визнана у всьому світі. Можна виділити кілька напрямків З.: використання продуктів життєдіяльності тварин; використання в їжу тварин або їх окремих органів з лікувальною метою; візуальне спостереження за тваринами; спілкування і тактильний контакт з тваринами. До першого напрямку можна віднести апітерапію — використання продуктів бджільництва в харчуванні, косметології та приготуванні ЛП, зокрема отрути бджіл. Відоме також використання отрути змій, амфібій та рептилій. Популярною є також гірудотерапія. Давні повір’я про лікувальні властивості окремих органів тварин зберігаються й дотепер. Аборигени Амазонки їдять мозок мавп, щоб стати прудкими, африканці — м’ясо змій «для розуму та сили». Достатнього наукового обґрунтування цього напрямку немає. Досліджена лише користь окремих продуктів харчування: шкаралупи яєць при недостатності кальцію, морепродуктів — фосфору та йоду; ефективними в лікуванні є також органи, які містять БАР (панти оленя, ріг носорога, хрящі та плавники акули). Окремим напрямком є імплантація органів тварин (свині та мавпи) людині. Найбільш відомим напрямком власне З. є спостереження за тваринами і тактильний контакт з ними, який забезпечує добрий психотерапевтичний ефект: покращується загальний психічний стан, апетит, знижується нервовість, тривожність (див. Психотерапія). Серед різновидів цього напрямку — іпотерапія (лікувальна їзда на конях), яка використовується при захворюваннях опорно-рухового апарату, гінекологічних, психосоматичних захворюваннях та порушеннях психічного розвитку у дітей (навіть при дитячому церебральному паралічі та хворобі Дауна); дельфінотерапія (використовується при лікуванні гормональних, імунних, обмінних патологій, дитячому церебральному паралічі); кінологія та фелінологія (терапія за допомогою домашніх собак та кішок захворювань серцево-судинної системи, психічних розладів, імунодефіцитів, реабілітація хворих після стресу та інфаркту). За результатами досліджень лікувального впливу тварин, в основі З. лежать принципи прямого та зворотного зв’язку людини і тварини, зокрема психічного впливу.

Энциклопедия традиционной народной медицины: Направления. Методики. Практики / Сост. И.М. Минеев. — М., 2002.