ЗИЗИФУС СПРАВЖНІЙ

ЗИЗИФУС СПРАВЖНІЙ, Zіzyphus jujuba Mіll. (Lam.); син.: унабі, юйюба, арнап, китайський фінік, франц. грудна ягода, жужуба) — рід листопадних кущів родини жостерових (Rhamnaceae); триба Zіzіphaea Benth et Hook, живуть до 300 років. Відомо близько 50 видів роду. Рослина поширена в Індокитаї та на півострові Індостан, в Ірані та Північній Африці. З. культивується в Японії, Кореї, Індії, Афганістані, Ірані, Італії, Франції, Португалії, США. На території СНД дикорослий З. зустрічається в Середній Азії і на Кавказі.

Розложистий гіллястий колючий кущ (без колючок — культурна форма var. Іnermіs Bge.), деревоподібний до 3–8 м завв. з кутасто-звивистими голими, червонувато-брунатними гілками, по кутах яких розміщені парні міцні та гострі колючки до 3 см завд., та тонкими, прямими, зеленуватими, дворяднооблистяними пагонами (по 1–3 на кожному), що нагадують складний перистий лист. Листя шкірясте, голе, зверху темно-зелене, блискуче, косе, від видовжено-яйцеподібної до широколанцетної форми, бічні частини тупі, при основі округлі чи слабко-серцеподібні, тупо та дрібнозубчасті, на коротких черешках чи майже сидячі з дрібними прилисниками при основі. Квітки зірчасті, дрібні (3–4 мм у діаметрі), зеленуваті, в щільних клубкоподібних суцвіттях на дуже коротких квітконіжках. Плоди — кістянки, кулястої, довгастої, грушоподібної або бочкоподібної форми 1–1,5 см завд., масою 1,5–47 г, червонувато-брунатні, блискучі, зазвичай з однією кісточкою. М’якуш борошнистий, пухкий, у деяких сортів соковитий. Смак плоду від кислого до солодкого. Цвіте в червні–липні, плоди дозрівають у серпні–вересні.

З. високопродуктивна культура, урожай становить 80–200 ц/га щорічно.

У Нікітському саду колекція нараховує близько 140 сортів і форм З.

У народній медицині використовують свіжі та висушені без інактивації ферментів та після неї плоди, листя та насіння З.с.

Плоди містять амінокислоти, цукор (до 36%), крохмаль (до 1,9%), жири (до 4,5%), білок (до 2,2%), вітамін С (200–720 мг, під час переробки З. зберігається до 80% вітаміну С), пектини (до 3%), тритерпеноїди: метиловий ефір дигідроалфітолової кислоти, кемпферол, мірицетин (до 650 мг%), віценін-2,2»-О-глюзилізосвертизин, солі заліза, калію, кальцію, магнію, фосфору, виннокам’яну кислоту, сапоніни, фітонциди, вітаміни В1, К, каротин, дубильні речовини, фолієву кислоту, стероїди, тритерпеноїди, фенолкарбонові кислоти.

Листя містить монотерпеноїди: α-бісаболен, β-бісаболен; тритерпеноїдні сапоніни: ююбасапонін I, II, III, IV, V, VI, зизифуссапоніни I, II, III, ююбозид В, глікозиди олеанолової та помолової кислот; цукри, органічні кислоти: винну, яблучну, малонову; вітаміни С, Bl, P, каротин, алкалоїди, уронову і фолієву кислоти, лігнани, кумарини, флавоноїди: рамнетин, еріодиктіол, 3-О-глюкозид, 3-О-біглюкозид, 3-О-рутинозид кверцетину, кемпферол, мірицетин; ізохінолінові алкалоїди: стефарин, азимілобан.

Насіння містить ююбозид А, ююбозид B, його аглікон — ююбогенін, спінозид; цукри: глюкозу, рамнозу, арабінозу і ксилозу.

Препарати З. мають стійку гіпотензивну, седативну, загальнозміцнювальну, протизапальну, сечогінну, антимікробну, знеболювальну, відхаркувальну та антисклеротичну дію, нормалізують вміст холестерину в крові.

З. застосовують при гіпертонічній хворобі, гіпоацидному гастриті, пропасниці, циститі, пієліті, коклюші, кістковому туберкульозі, стоматиті, фарингіті, гнійних ранах, а також при безсонні та для поліпшення лактації.

БСЭ. — М., 1977. — Т. 27; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Флора СССР: В 30 т. / Под ред. В.Л. Комарова. — М.–Л., 1949. — Т. 14; Растительные ресурсы России и сопредельных государств. Ч. 1 — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae. Ч. 2. (Доп. к 1–7 т.). — СПб, 1996.