ЗДІБНОСТІ

ЗДІБНОСТІ — індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх у діяльності, спілкуванні і легкість оволодіння ними. Предметом спеціального психологічного вивчення З. стали в ХІХ ст., коли працями Ф.Г. Гальтона було покладено початок експериментальному і статистичному дослідженню відмінностей людей. З. не можуть бути зведені до знань, умінь і навичок людини, З. виявляються в процесі оволодіння діяльністю в тому, наскільки індивід за інших рівнозначних умов швидко і докладно, легко і міцно засвоює способи її організації і здійснення. З. можна класифікувати на: 1) природні З., біологічно зумовлені, пов’язані із вродженими задатками, формуються на їх базі при наявності найпростішого життєвого досвіду через механізми навчання типу умовно-рефлекторних зв’язків; 2) специфічні людські З., що мають суспільно-історичне походження і забезпечують життя і розвиток у соціальному середовищі. Специфічні людські З. у свою чергу поділяються на: а) загальні, котрими визначаються успіхи людини у всяких видах діяльності та спілкування (розумові З., розвинені пам’ять і мова, точність і тонкість рухів рук і т.д.), і спеціальні, що визначають успіхи людини в певних видах діяльності та спілкування, де необхідні особливого роду задатки і їх розвиток (З. математичні, технічні, медичні, педагогічні, літературно-лінгвістичні, художньо-творчі, спортивні тощо); б) теоретичні, які визначають схильність людини до абстрактно-логічного мислення, і практичні, що лежать в основі схильності до конкретно-практичних дій. Поєднання цих З. властиве лише всебічно обдарованим людям; в) навчальні, які зумовлюють успішність педагогічного впливу, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, і творчі, пов’язані з успішністю у створенні здобутків матеріальної і духовної культури, нових ідей, відкриттів, винаходів. Вищий ступінь творчих проявів особистості називається геніальністю, а вищий ступінь З. особистості у певній діяльності (спілкуванні) — талантом; г) З. до спілкування, взаємодії з людьми і предметно-діяльнісні З. пов’язані із взаємодією людей з природою, технікою, знаковою інформацією, художніми образами і т.д. Кожна З. становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості (чутливість, спостережливість, особливості пам’яті, уяви, мислення). Сукупність З. називають обдарованістю. З. — не статичні, а динамічні утворення, їх формування і розвиток відбувається в процесі певним чином організованої діяльності і спілкування. Розвиток здібностей відбувається поетапно. Важливим моментом у дітей при розвитку З. є комплексність — одночасне удосконалення кількох взаємодоповнюючих одна одну З. Виділяють такі рівні З.: репродуктивний, котрий забезпечує високе уміння засвоювати готове знання, опановувати сформовані зразки діяльності і спілкування, і творчий, що забезпечує створення нового, оригінального. Але варто враховувати, що репродуктивний рівень включає елементи творчого, і навпаки. У З. поєднуються природне й соціальне. Природною основою З. є задатки. Визначальним у розвитку З. є умови життя і взаємодія з навколишнім середовищем. З. людини розвиваються в процесі засвоєння нею суспільного досвіду, виховання і навчання, в процесі трудової діяльності. Вони тісно пов’язані із загальною спрямованістю особистості, з тим, наскільки стійкою є схильність людини до тієї чи іншої діяльності. На основі однакових досягнень при виконанні будь-якої діяльності можуть лежати різні З., у той же час одна й та ж З. може бути умовою успішності різних видів діяльності. Це забезпечує можливості широкої компенсації З. Найбільш поширеною формою оцінки ступеня вираження З. є тести (тести досягнень, тести інтелекту, тести креативності). Вивчення конкретно-психологічних характеристик різних З. дозволяє побачити загальні якості індивіда, які відповідають більш вузькому колу вимог певної діяльності.

З. педагогічні — сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, які сприяють успішності педагогічної діяльності: комунікативність, перцептивні З., динамізм особистості, емоційна стійкість, оптимістичне прогнозування, рефлексивність, креативність тощо. Успіх діяльності спеціаліста фармацевтичної галузі залежить від розвитку як загальних, так і спеціальних здібностей.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. — К., 1997; Копорулина В.Н., Смирнова М.Н., Гордеева Н.О., Балабанова Л.М. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов-на-Дону, 2003; Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М., 1990.