ЗАБОРГОВАНІСТЬ — сума невиконаного зобов’язання, несплаченого боргу. Термін «З.» найчастіше вживають щодо зобов’язань за кредитом (банківським, комерційним, у т.ч. перед постачальниками фармацевтичної продукції, якщо аптечні або медичні заклади не дотримуються строків оплати за договором поставки), а також стосовно зобов’язань перед фінансовими органами з платежів до бюджету. З. поділяють на валову (загальна сума боргу), чисту (валова З. без нарахованих відсотків), за відсотками (сума відсотків за користування кредитом, несплачених на певну дату). За терміном виникнення та існування розрізняють З. довгострокову, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 міс з дати балансу (аналітичний облік довгострокової З. ведеться за кожним дебітором, за видами, термінами її виникнення й погашення), строкову і прострочену. З. прострочена — своєчасно несплачені підприємствами, компаніями, організаціями та установами платежі постачальника та підрядника кредитним установам, фінансовим організаціям, працівникам та ін. Залежно від того, чи має підприємство боржників або саме є таким, виділяють дебіторську і кредиторську З. З. дебіторська (З.д.) (лат. debitor — зобов’язаний) — сума З. дебіторів підприємству на дату складання бухгалтерської звітності за поставку товарів, виконання робіт, надання послуг тощо. Розрізняють З.д. за основну діяльність і З.д. за інші неосновні операції. Перша відображається в статтях «Рахунки до сплати» (рахунки, які виникають при оформленні угоди записуванням вартості проданих у кредит товарів без письмового зобов’язання боржника) і рахунки, що виникають при оформленні письмового зобов’язання сплати боргу на певну дату, як правило, нарахування відсотків. З.д. за неосновні операції — аванси філіалам, аптечним пунктам, службовцям тощо. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 З. визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством, у т.ч. фармацевтичним, майбутніх економічних вигод, і її сума може бути достовірно визначена. Рівень З.д. на ФП становить у середньому до 20% загального рівня активів. Тривалість З.д. вітчизняних ФП залишається значною порівняно з провідними фармацевтичними компаніями. Зважаючи на це, підприємствам слід виважено підходити до вирішення проблеми З.д. Сутність управління З.д. на ФП полягає у розробці та реалізації політики цін і комерційних кредитів, спрямованих на своєчасне стягнення боргів, підвищення оборотності коштів у розрахунках і зниження ризику неплатежів. Підприємствам необхідно контролювати З.д. за терміном (не допускати перевищення критичного рівня) та сумами, проводити моніторинг платоспроможності клієнтів, розробляти політику надання знижок за вчасну або авансову оплату рахунку. Заборгованість кредиторська (З.к.) (лат. creditum — позика < credо — вірю, довіряю) — зобов’язання — З. підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, і погашення в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Умови визначення зобов’язань: достовірне визначення їх оцінки, ймовірність зменшення економічних вигод унаслідок їх погашення. Формами З.к. є нездійснені платежі постачальникам за відвантажені товари, несплачені податки та борги, нарахована заробітна плата, невнесені страхові внески. За терміном З.к. розрізняють довгострокову, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 міс з дати балансу, та поточну — короткострокове фінансове зобов’язання, яке має бути погашене протягом поточного операційного циклу чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу. З. на відсотки — сума відсотків, нарахована на обсяг З. з основного боргу і на певну дату ще не виплачена. З. незабезпечена — перевищення З.к. підприємства, компанії за позиками над її забезпеченням у вигляді власних коштів та ліквідних активів. З. підприємства (З.п.) — борги підприємств, які підлягають сплаті. Вони можуть бути спричинені дією внутрішніх закономірностей процесу накопичення капіталу на мікрорівні (в масштабі окремих підприємств) і на макрорівні (у межах національної та світової економіки). Більш конкретними причинами З.п. є посилення залежності підприємств від банків, подорожчання кредитів, зменшення питомої ваги залучених зовнішніх джерел фінансування через механізм випуску акцій тощо. У структурі фінансових ресурсів ФП З.к. становить близько 15%. На загальному фоні зростання поточних зобов’язань слід відзначити поступове зменшення частки З.к., що позитивно характеризує діяльність фінансових служб ФП щодо упорядкування розрахунків з постачальниками. Мета управління З.к. полягає у забезпеченні збалансованості фінансових інтересів підприємства, що зводяться до максимізації розміру внутрішньої З.к. (оскільки це знижує потребу підприємства у кредиті), і загальноекономічних інтересів розвитку підприємства, які вимагають своєчасного нарахування та сплати коштів. Управління З.к. передбачає такі дії: 1) аналіз динаміки та структури З.к. за періодами та видами з виявленням причин змін, що відбулися, та залежності від зміни обсягу реалізації продукції; 2) прогнозування складу та розміру елементів З.к., встановлення періодичності виплат на плановий період; 3) прогнозування середньої суми та величини приросту З.к. у цілому по підприємству; 4) оцінка ефекту приросту З.к. (розраховується як добуток прогнозованого приросту З.к. підприємства і середньорічної ставки відсотка за короткостроковий кредит); 5) забезпечення контролю за своєчасністю нарахування та виплат за окремими видами З.к.
Бухгалтерський облік і аудит в аптеках / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир, 2002; Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях / Под ред. Н.В. Кужельного. — К., 2003; ЕЕ: У 3 т. — К.–Тернопіль, 2000; Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: нормативна база. — Х., 2001; Посилкіна О.В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробництва: проблеми фінансового забезпечення. — Х., 2002; Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичного підприємств / За ред. В.М. Толочка. — Х., 2001.