МОНОБАКТАМИ

МОНОБАКТА́МИ — група β-лактамних антибіотиків (див. Антибіотики). Особливість структури молекули М. полягає в тому, що в її основі лежить просте β-лактамне кільце, яке, на відміну від пеніцилінів і цефалоспоринів, не з’єднане з тіазолідиновим чи дигідротіазиновим кільцем. Молекулярна структура М. забезпечує їх високу стійкість по відношенню до β-лактамаз. До групи М. належить азтреонам (азактам), який виділено з культури Chromobacterium violaceum. М. виявляють постантибіотичний ефект і зменшують вираженістьявища ендотоксикозу.

Механізм дії М. полягає у тому, що вони пригнічують синтез компонентів клітинної стінки бактерій і завдяки цьому виявляють бактерицидну дію.

Азтреонам активний відносно великої кількості грамнегативних бактерій, у т.ч. кишкової палички, сальмонели, шигели, ентерабактерії, клостридії, клебсієли, протею та синьогнійної палички, гемофільної палички інфлюенци, гонококів, менінгококів. Але до нього резистентні практично всі стафілококи, пневмококи, S. faecalis, S. pyogenes, бактероїди та інші анаероби. У ШКТ всмоктується близько 20% препарату, тому він вводиться парентерально. Добре проникає в усі тканини. Виводиться в основному з сечею у незміненому вигляді. М. є резервною групою антибіотиків для лікування тяжких інфекцій. М. призначають при тяжких інфекціях, викликаних грамнегативною флорою, стійкою до цефалоспоринів ІІІ покоління, аміноглікозидів ІІ–ІІІ покоління, антисиньогнійних пеніцилінів: менінгіті, бронхіті, пневмонії, сепсисі, інфекціях сечовивідних шляхів, інфекціях шкіри та м’яких тканин.

При прийомі М. (азтреонаму) можливе виникнення діареї, нудоти, еозинофілії; рідко — дисбактеріозу, шкірних алергічних реакцій. Не призначають азтреонам при тяжких порушеннях функції нирок, печінки, підвищеній чутливості, у період вагітності та лактації. Його не можна змішувати в одному шприці з препаратами, які містять пробенецид. При поєднаному застосуванні азтреонаму з фуросемідом та пробенецидом відмічають підвищення концентрації азтреонаму в крові і ризику виникнення побічних ефектів. При однократному в/в введенні азтреонаму разом із гентаміцином, метронідазолом, кліндаміцином, нафциліном або нефрадином не відмічається будь-яких значних фармакокінетичних взаємодій.

Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии. / Под. ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 2002; Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія. — Тернопіль, 2003; Страчунский Л.С., Белоусов Ю.Б., Козлов С.Н. Практическое руководство по антиинфекционной химиотерапии. — М. 2002.