МОДЕЛЬ (франц. modèle < лат. modulus — міра) — загальнонаукове поняття, що означає як ідеальний, так і фізичний об’єкт, аналіз якого дозволяє пізнавати суттєві риси іншого явища, процесу або об’єкта, які досліджуються. Принциповими ознаками М., які виправдовують її використання як засобу пізнання, є наявність усталених властивостей і характеристик (параметрів М.). Фізичні М. є основою експериментальних і наочних наук. Ідеальні М. одночасно служать вихідними посиланнями і результатами побудови теорії об’єкта, який вивчається, явища або процесу. Теоретична М. завжди являє собою систему, тобто дещо цілісне, що має певні властивості та характеристики. М. складається з частин — підсистем або елементарних об’єктів зі своїми властивостями і характеристиками. Складові М. вступають одна з одною у взаємодію, наявність і стійкість якої й забезпечує їх системні властивості. Предметом інформатики є так звані інформаційні М., тобто такі, в яких явище, що вивчається, або процес подані у вигляді процесів передавання та оброблення інформації, а параметри як самої М., так і її складових подані в числовій, текстовій або іншій сигнальній системі. Взаємодія між складовими М. в такому випадку описується у вигляді постійного співвідношення (закону), який пов’язує параметри об’єктів, що взаємодіють. Важливим класом ідеальних М. служать математичні М., в яких явище, що вивчається, або процес представлені у вигляді абстрактних об’єктів і найбільш загальних математичних закономірностей, які виражають або закони природи, або внутрішні властивості самих математичних об’єктів, або правила логічного мислення. Інформаційний характер математичної М. є принциповою основою можливості використання комп’ютерів для програмної реалізації таких М. в інтересах обчислювального експерименту. Найбільш поширеними математичними М. є рівняння математичної фізики і лінійної алгебри.
Практика інженерно-конструкторських робіт та обчислювального експерименту привела до появи особливого класу так званих імітаційних М., на яких вивчається поведінка складних неоднорідних систем. Імітаційне моделювання опирається на відому або гіпотетичну, але задану на самому початку структуру системи. Для кожного об’єкта, який входить у систему, в пам’яті комп’ютера підтримують таблицю його параметрів. Кожна елементарна взаємодія в системі реалізується у вигляді одного або декількох алгоритмів. Отриманий набір підпрограм доповнюється провідною програмою, яка забезпечує спільне виконання всіх програм взаємодії відповідно до заданої структури системи. Внаслідок цього комп’ютер імітує поведінку системи, видає значення її декількох параметрів у вигляді таблиць за кроками часу або за послідовністю подій, які відбуваються в системі.
Математика. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. Ю.В. Прохоров. — М., 1998.