МІНЛИВІСТЬ

МІНЛИВІСТЬ — різноманітність властивостей і ознак живих організмів. Термін «мінливість» означає також здатність організмів набувати нових морфо-фізіологічних або біохімічних ознак чи втрачати набуті. У такому розумінні М. протилежна спадковості. М., що виникла в природних умовах, називається природною, або спонтанною, а викликана в експерименті — штучною, або індукованою. Джерелами М. можуть бути комбінації та рекомбінації генетичного матеріалу, зміни структури гена або хромосоми, вплив умов навколишнього середовища. Залежно від природи М. її поділяють на дві основні форми: генотипну, або спадкову, і фенотипну (див. Фенотип), або неспадкову. Генотипна М. пов’язана зі зміною генотипу і тому зберігається в поколіннях. Вона є наслідком різних змін ознак — мутацій (мутаційна М.) або результатом комбінацій ознак при схрещуванні організмів (комбінативна М.). При фенотипній М. різноманітність особин виникає без змін генотипу і не зберігається при статевому розмноженні, якщо немає умов, у яких вона виникла. Одним з видів цієї М. є вікова, або онтогенетична, що виявляється у зміні всього комплексу морфо-фізіологічних та біохімічних ознак організму протягом його індивідуального розвитку. Інший вид фенотипної М. — модифікаційна М., що виникає у генотипно однорідних особин, які перебувають у різних умовах середовища, і виявляється в якісних і кількісних відхиленнях від вихідної форми. Модифікаційна М. спричиняє зміни певних ознак у певних напрямах і має масовий характер. Штучно викликані різними фізичними і хімічними факторами модифікації називають морфозами. Деякі з них, що нагадують вияв мутацій відомих генів, називають фенокопіями. Фенотипна М. пояснюється тим, що організми успадковують не ознаки і властивості, а лише можливість їх розвитку. Тому для реалізації генотипу у фенотип необхідні відповідні умови. Напр. для того щоб рослина була зеленою, світло необхідне так само, як і гени, що контролюють синтез хлорофілу. З іншого боку, ступінь М. ознаки під впливом умов середовища значною мірою залежить від спадковості, оскільки генотип визначає так звану норму реакції організму щодо кожної ознаки. Спадкова і неспадкова М. забезпечують усю різноманітність індивідуальних відмінностей організмів: якісних і кількісних, незалежних і взаємозв’язаних, адаптивних і неадаптивних та ін. Спадкова М. є основою органічної еволюції та джерелом матеріалу для селекції. Так, напр. в Україні ведеться селекція приблизно 50 видів лікарських та ефіроолійних культур: м’яти (Mentha piperita), деревію (Achillea millifolium), валеріани (Valeriana nitida), звіробою (Hypericum perforatum), наперстянки (Digitalis lanata, purpurea, grandiflora), ромашки (Matricaria perforata, M. chamomilla), нагідків лікарських (Calendula officinalis, arvensis), шавлії (Salvia officinalis, sclarea), лаванди (Lavandula spica), розторопші плямистої (Silybum marianum), родіоли рожевої (Rhodiola rosea), цмину піщаного (Helichrysum arеnarium). Виведені нові продуктивні сорти цих культур із підвищеним вмістом БАР, які не лише широко використовуються у фітотерапії та нар. медицині, а й служать ЛРС для фармацевтичної промисловості для створення нових та виготовлення традиційних препаратів.

Літ.: Генетика / А.А. Жученко, Ю.Л. Гужов, В.А. Пухальский и др.; Под ред. А.А. Жученко. — М., 2003; Сербін А.Г., Сіра Л.М., Слободянюк Т.О. Фармацевтична ботаніка. — Х., 2007.