МІКРОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ

МІКРОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ — методи та способи хімічного аналізу твердих зразків масою 10-3–10-2 г або розчинів чи газів об’ємом 0,1–1 см3.

У М.а. застосовують найбільш селективні методи з низькими межами визначення, які дозволяють аналізувати в малому зразку не лише основні компоненти, але й елементи-домішки.

В якісному М.а. ідентифікацію проводять за найбільш чутливими реакціями, які характеризуються найменшим мінімумом, що відкривається, або мінімальною граничною концентрацією. Реакції проводять на фільтрувальному папері (крапельний аналіз) або у краплі розчину за зміною забарвлення чи утворенням осаду (мікрокристалоскопія). Розроблені також спеціальні варіанти ТШХ.

У кількісному М.а. використовують такі ж методи, що і в макрохімічному аналізі, напр. титриметрію (абсолютна помилка вимірювання об’єму — до 10-3 см3). Кінцеву точку титрування визначають електрохімічними (потенціометрично) або фотометричними методами. У мікроаналізі органічних речовин застосовують гравіметрію (абсолютна помилка зважування — до 10-6 г). У М.а. використовують електрохімічні методи аналізу (потенціометрію, вольтамперометрію, кулонометрію), фотометрію, кінетичні методи. Розвиток М.а. пов’язаний з використанням фізичних методів: мас-спектрометрії, атомно-емісійної та лазерної спектроскопії, рентгенівського аналізу тощо.

Сучасні методи М.а. дозволяють в одній мікропробі або на поверхні твердого зразка визначити 50–60 елементів. Вони характеризуються високою швидкістю, малими витратами реагентів, портативністю обладнання.

Климова В.А. Основные микрометоды анализа органических соединений. — М., 1975; Коренман И.М. Количественный микрохимический анализ. — М.–Л., 1949; Столяров К.П. Руководство по микрохимическим методам анализа. Методы микрохимического анализа. — Л., 1981.