МІКРОБІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД

МІКРОБІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД визначення ЛП здійснюється шляхом порівняння ступеня пригнічення росту чутливих мікроорганізмів випробуваного і стандартного зразків у певних концентраціях. Цим методом визначають активність антибіотиків, сульфаніламідів, вітамінів, консервантів та інших речовин. Як стандартні зразки використовують речовини, активність яких точно встановлена відповідно до міжнародного стандарту. Кількісне визначення проводять таким чином, щоб мати можливість підтвердити придатність математичної моделі, на якій ґрунтується розрахунок активності. М.м. кількісного визначення проводять, використовуючи метод дифузії або турбідиметричний метод. Для проведення цих методів необхідно: живильне середовище, тест-мікроорганізм, буферний розчин з відомим рН, розчини стандартного зразка з відомими концентраціями і розчини випробуваного зразка, передбачувані концентрації яких не мають істотних відмінностей від відповідних концентрацій стандартного зразка. Придатність таких методик кількісного визначення оцінюють, використовуючи не менше трьох відповідних доз стандартного і випробуваного зразків, які мають ймовірно однакову активність. Дози повинні становити геометричну прогресію.

У методі дифузії кількість суспензії має бути такою, щоб забезпечувати чіткі, підхожого діаметра зони пригнічення росту тест-мікроорганізму для всіх концентрацій зразка, використовуваних при кількісному визначенні. Для зменшення впливу різниці у часі між внесенням розчинів і для уточнення лінії регресії використовують попередню дифузію при кімнатній температурі або при температурі близько 4 °С тривалістю від 1 до 4 год. Турбідиметричний метод ґрунтується на чутливості обраних мікроорганізмів до випробуваного зразка, що забезпечує достатньо сильне пригнічення їх росту при даних умовах. Використовують певну кількість суспензії, яка підбирається таким чином, щоб одержати легковимірювану каламутність після закінчення інкубаційного періоду тривалістю близько 4 год. Кількість повторюваності для однієї дози при кожному визначенні має бути достатньою для забезпечення потрібної точності. Може бути проведено кілька визначень, результати яких об’єднують при статистичному обробленні для підтвердження того, що активність випробуваного зразка не нижче допустимої мінімальної активності. При розрахунках активності використовують відповідні статистичні методи та лише той інтервал, який містить три послідовні дози, необхідні для перевірки лінійності. Концентрації використовуваних розчинів випробовуваного і стандартного зразків підбирають таким чином, щоб за умов проведення випробування залежність між логарифмом концентрації та відповіддю була лінійною.

ДФУ. 1-ше видання. — Х., 2001.