КЛІНIЧНІ ВИПРOБУВАННЯ

КЛІНIЧНІ ВИПРOБУВАННЯ — обов’яз­ковий етап дослідження нового або вже відомого ЛП, який реєструється для застосування. Цей етап проводиться в клінічних умовах, тобто під спостереженням лікарів в обладнаних стаціонарах. Для проведення К.в. необхідне отримання офіційного дозволу компетентних органів на його медичне застосування (реєстраційного свідоцтва чи торгової ліцензії), яке в свою чергу базує­ться на ретельно вивірених позитивних даних доклінічних випробувань (див. Доклінічне дослідження ліків). К.в., при яких вивчають нові умови застосування зареєстрованих засобів (нові показання, новий спосіб уведення або нові лікарські форми), розглядаються як випробування нового препарату. К.в. проводиться у чотири фази:

I фаза. Включає перші випробування нового препарату на людях, зазвичай за участю 20–80 здорових добровольців, у ході яких дослідники встановлюють діапазон доз, у межах яких препарат досить добре переноситься при одноразовому або повторному введенні. Для розрахунку стартової дози використовують дані, отримані у випробуваннях на тваринах під час доклінічних випробувань. Важливість проведення досліджень I фази полягає в отриманні даних про переносимість і безпеку препарату для ухвалення рішення про його подальшу розробку. Дослідження цієї фази часто називають клініко-фармакологічними або біо­медичними випробуваннями, оскільки їх мета полягає в складанні первинної характеристики фармакодинамічних і фармакокінетичних властивостей препарату в людини, а іноді й у визначенні первинних показників ефективності при випробуваннях на людях. На цьому етапі досліджується дозо­залежний ефект та вибір діапазону доз, який згодом вивчатиметься. Інформацію про фармакокінетику та фармакодинаміку слід отримати відносно кожної дози, кожної лікарської форми досліджуваного препарату та способу його введення. Тривалість К.в. на цій фазі в середньому становить від 6 міс до 1 року.

II фаза. Передбачає отримання першого до­свіду застосування досліджуваного препарату­ у пацієнтів із захворюванням, для лікування якого він буде призначатися. Ранні дослідження на цій фазі часто називають пі­лот­ними, оскільки отримані результати забезпечують оптимальне планування більш дорогих і широких досліджень. Основ­на мета — доведення клінічної ефективності ЛП при випробуванні на певній групі пацієнтів. Додатково у завдан­ня цієї фази може входити визначення рівня терапевтичної дози препарату, схеми його дозування тощо. У дослідженнях II фази К.в., як правило, беруть участь від 200 до 600 осіб. Іноді вона розділяється на фази IIа і IIб. Фаза IIа — пробні клінічні дослід­ження (pilot trials), що плануються головним чином з метою визначення рівня безпеки ЛП. У ході цієї фази К.в. необхідно переконатися в активності досліджуваної речо­вини, оцінити короткострокову безпеку, встановити контингент пацієнтів, режим дозування, з’ясувати залежність ефекту від дози, визначити критерії оцінки ефективності тощо. Фаза IIб — більш широкі клінічні ви­пробування (pivotal trials), які плануються для визначення як ефективності, так і безпеки впливу ЛП. Основне завдання — визначення оптимального рівня доз препарату для того, щоб продовжити дослідження III фази К.в. Багато хто вважає дослідження II фази найважливішим етапом К.в., необхідним для прийняття рішення про продовження розробки препарату, що значною мірою впливає на ухвалення рішення про його реєстрацію. Як правило, випробування II фази — це ретельно контрольован­і дослідження, в яких ефекти досліджуваного препарату порівнюють з ефектами плацебо або стандартного лікування, де контролем служить група пацієнті­в, які не одержували лікування взагалі. Під час ви­пробувань здійснюють моніторування позитивних ефектів і побічних проявів застосування до­сліджуваного препарату. Уточнюють міні­мальну концентрацію препарату в системній циркуляції, при якій він виявляє терапевтичний ефект (мінімальна ефективна концентрація — minimum effective concen­tra­tion), і мінімальну концентрацію, при якій він може спричинити токсичний ефект (міні­мальна токсична концентрація — mini­mum toxic concentration).

III фаза. Планується для визначення безпеки та ефективності ЛП в умовах, наближених до тих, в яких він буде застосовуватись у разі його дозволу до медичного застосування. У випробуваннях зазвичай беруть участь тисячі пацієнтів (понад 2000). Дослідження проводять, використовуючи великі та різні за характеристиками групи пацієнтів. Останнім часом у III фазі К.в. іноді проводять так звані мегавипробування (mega-trials), в які залучають понад 10 000 пацієнтів. Новий ЛП призначають пацієнтам з супутніми захворюваннями, які одночасно одержують інші ЛП. Це допомагає виявити суттєві взаємодії ЛП. У цій фазі в дослідження можна включати пацієнтів різного віку, хворих з порушенням кровообігу, функції печінки та нирок тощо. При К.в. III фази можуть виявляти побічні реакції, що зустрічаються відносно рідко. Для препаратів, призначених для лікування при хронічних захворюваннях, вивчають безпеку при їх тривалому застосуванні. Іноді виділяють фази IIIa і IIIб. Фаза IIIa — випробування проводять після того, як була доведена ефективність ЛП, але до подачі заявки на реєстрацію до регуляторних орга­нів. Фаза IIIб — К.в. проводять після подачі заявки на реєстрацію, але перед отриманням схвалення ЛП та рішення про його впровадження у виробництво.

IV фаза. К.в. цієї фази часто називають постмаркетинговими дослідженнями (роst­marke­ting trials), тим самим підкреслюючи, що вони проводяться після ліцензування (реєстрації) ЛП. Ця фаза випробувань включає дослідження, що проводяться з метою отримання більш докладної інформації про безпеку та ефективність препарату. Вона може бути використана для оцінки даних щодо вдосконалення схем дозування ЛП, різних термінів лікування, взаємодії з їжею та/чи іншими ЛП, порівняльного аналізу з іншими стандартними курсами лікування, застосування препарату в інших вікових групах або у пацієнтів інших категорій, впливів віддалених ефектів препарату, результатів тривалого застосування у пацієнті­в різних груп. На практиці нерідко плутають IV фазу К.в. з фармакологічним наглядом, функції якого суттєво інші.

Клиническая фармакология в практике врача / С.В. Налетов, Т.Д. Бахте­ева, В.Н. Казаков и др. — Севастополь, 2003; Машков­ский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. — М., 2000; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / За ред. І.М. Перцева. — Вінниця, 2007.