ЖОРЖИНА

ЖОРЖИНА — (рос. георгина від нім. Georgine, по імені російського професора Георги (1802 р.). Рід Dahlia Cav. Названо на честь шведського ботаніка Anders Dahl. Рід багаторічних декоративних рослин родини Айстрових (Asteraceae) або Складноцвітні (Compositae). Батьківщиною Ж. є Південна Америка, де місцеві аборигени використовували коренебульби Ж. у їжу та в різних ритуалах. Дикорослий вид Ж. наявний у високогірних районах Мексики, Перу та Чилі. У Європі ця рослина з’явилася наприкінці XVIII ст. На сьогодні існує понад 15 тис. сортів, які культивуються по всьому світу. За сучасною класифікацією всі сорти Ж. поділяють на 12 класів за формою суцвіть і квіток. Рослини 0,3–2 м завв., стебло прямостояче, порожнисте, темно-зеленого чи бурого кольору, гладке або злегка опушене, діаметр якого коливається від 5 до 10 см. Листки великі, перисто-розсічені або цільні, супротивні, різного ступеня опушеності. Верхній бік листа темно-зелений, нижній — світло-зелений. Суцвіття — кошик, діаметр якого сягає від 3 до 20 см. Плід — сім’янка. Цвіте рослина з серпня по жовтень. Коренебульби зазвичай овальної форми, світло- або сірувато-коричневого кольору, з ребристою поверхнею, наявні поодинокі корені. За розмірами коренебульби сягають 5–17 см завд. та 7–15 см у діаметрі. Коренебульби містять вуглеводи: інулін — 16–50%, пектинові речовини — 0,5–4% (арабіноза, галактуронова кислота, рамноза), фенольні сполуки — до 1% (корична та п-кумарова, галова та елагова кислоти), кумарини (умбеліферон), органічні кислоти (до 1%), амінокислоти — 7–15% (лізин, метіонін, треонін, валін, ізолейцин, лейцин, фенілаланін, цистеїн, гістидин, аргінін, серин, пролін, гліцин, тирозин), ефірну олію (1,10–1,15%), макро- та мікроелементи.

Хімічний склад трави Ж. досліджений недостатньо. За існуючими на сьогодні даними трава містить фенольні сполуки (до 2%), серед яких наявні халкони, фенолкарбонові кислоти, антоціани; етерну олію, яка у більшості представлена поліацетиленами; полісахариди (до 5%) та вітаміни групи В.

За кордоном коренебульби Ж. використовують як альтернативне джерело інуліну. Завдяки тому, що вони не містять карамелізуючі фруктозани, інулін одержують без застосування високовартісних та складних технологій.

Інулін — харчове волокно, яке розщеплюється у нижніх відділах кишечнику, сприяє росту корисних біфідобактерій та чинить пребіотичний ефект. Він входить до складу лікарських домішок до харчових продуктів, які застосовують при допоміжній терапії порушень вуглеводного та ліпідного обмінів, покращують функції ШКТ. Залежно від ступеня полімеризації ланцюгів інуліну фармакологічна дія може різнитися. Низько- та високомолекулярні інуліни виявляють протизапальні властивості й позитивно впливають на запалення при коліті, підвищують адсорбцію кальцію та магнію, тому їх використовують при комплексному лікуванні остеопорозу. Високомолекулярний інулін володіє імуностимулювальними властивостями та знижує рівень ліпідів у хворих на гіперліпідемію. Інулін стимулює вироблення ендогенної масляної кислоти у товстому кишечнику, що може запобігти виникненню канцерогенних процесів. Інулін є компонентом кисломолочних продуктів, слугує джерелом фруктози. У харчовій промисловості інулін додають до дієтичних продуктів харчування як інгредієнт, що покращує смак, текстуру, заміняє жири та цукор. У народній медицині коренебульби Ж. використовують як компонент гіпоглікемічних зборів. У китайcькій народній медицині застосовують коренебульби у складі суміші 31 рослини для лікування СНІДу.

Екстракти листя Ж. виявляють протизапальну, антиоксидантну, протигрибкову дії. Народна медицина використовує висушене листя Ж. при опіках та у косметичних процедурах при проблемній шкірі. Квітки входять до складу збору для лікування виразки шлунка. У Центральній Америці із квіток Ж. готують тонізувальний напій, який є альтернативою кави. Рослини роду Ж. є перспективною лікарською сировиною завдяки накопиченню у коренебульбах інуліну, а повне дослідження хімічного складу трави та виявлення основних напрямків її фармакологічної дії надасть змогу використовувати ці рослини у повному обсязі та створювати нові вітчизняні препарати на їх основі.

Літ.: Мінарченко В.М., Тимченко І.А. Атлас лікарських рослин України (хронологія, ресурси та охорона). — К., 2002; Музичук Г.М., Дорошенко А.С. Первинна оцінка сортового різноманіття колекційного фонду роду Dahlia Cav. Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України // Вісн. Льв. ун-ту. Серія біологічна. — 2004. — № 36; Попова Н.В. Інулін // Фармацевтична енциклопедія / Голова ред. ради та автор передмови В.П. Черних. — 3-тє вид., переробл. і доповн. — К., 2016; Kelly G. Inulin-type prebiotics — a review: Рart II // Alternative Medicine Review. — 2008. — Т. 13. — №. 4; Kumar S.A., Ward L.C., Brown L. Inulin oligofructose attenuates metabolic syndrome in high-carbohydrate, high-fat diet-fed rats // British J. of Nutrition. — 2016. — Т. 116. — № 9.