МЕТГЕМОГЛОБІН

МЕТГЕМОГЛОБІН (грец. meta — після, за, через, переміщення + haima — кров + лат. globulus — кулька) — форма гемоглобіну, в якій залізо гему змінює ступінь окиснення: Fe2+ переходить у Fe3+. Процес стимулюється так званими метгемоглобінутворювальними речовинами, до яких належать пероксиди, оксиди азоту, нітробензол, хінони, анілін, фероціаніди та ін.:

56346

Утворюється стійка сполука М., яка перешкоджає приєднанню кисню до гемоглобіну, таким чином порушується процес транспорту кисню до клітин органів і тканин; розвивається гемічна гіпоксія.

Залежно від дози отрути отруєння може бути різним за тяжкістю, судові медики найчастіше констатують смертельні випадки. Перші симптоми з’являються вже через 1–2 год, при цьому відмічаються запаморочення, головний біль, порушення просторової орієнтації. Слизові оболонки, шкіра на пальцях та на вушних раковинах набуває синюшного відтінку. Далі виникають блювання, задишка, запаморочення, шкіра набуває сіруватого кольору; виражені явища кисневої недостатності. При тяжкому отруєнні без надання медичної допомоги смерть може настати через декілька годин після потрапляння отрути в організм. При смертельному отруєнні вміст М. у крові становить не менше 60–70%.

М. є антидотом (протиотрутою) при отруєнні ціанідами. Антидотні властивості мають метгемоглобінутворювальні речовини, які містять сірку та вуглеводи. До таких речовин належать антиціан, амінітрит, азотистокислий натрій, метиленовий синій. Вони утворюють М., який конкурує з цитохромоксидазою за ціанід. Слід мати на увазі, що М. не здатний зв’язуватися з киснем, тому необхідно використовувати певні дози цих речовин, оскільки при інактивації гемоглобіну більше ніж на 25–30% розвивається гемічна гіпоксія. М. зв’язує перш за все ціанід, який розчиняється у крові. При зниженні концентрації ціаніду у крові створюються умови для відновлення активності цитохромоксидази та нормалізації тканинного дихання. Це зумовлено зворотним відтоком із тканин у кров ціаніду, головним чином у бік зниження його концентрації.

Літ.: Біологічна хімія / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін. — Х., 2000; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001; Губський Ю.І. Біологічна хімія. — К. — Тернопіль, 2000.