МЕРКУРОМЕТРІЯ

МЕРКУРОМЕТРІЯ — метод кількісного аналізу, що ґрунтується на реакціях осадження галогенід-іонів (Cl^—, Br^—, I^— та ін.) солями меркурію (І): Hg₂²⁺ + 2Hal^— Hg₂Hal₂↓.

Як титрант використовують 0,1М розчин Hg₂(NO₃)₂. Титрант готують як розчин вторинної стандартизації, тому що солі ртуті (І) нестійкі та містять домішки Hg²⁺-іонів. Тому перед стандартизацією титрант витримують над металевою ртуттю не менше доби. Стандартизацію титранту — 0,1М розчину Hg₂(NO₃)₂ — проводять за стандартними речовинами NaCl або KСl або за їх стандартними розчинами. Кінцеву точку титрування визначають за допомогою індикаторів:

Fe(NCS)₃: 3Hg₂²⁺ + 2[Fe(NCS)₃] 3[Hg₂(NCS)₂] + 2Fe^3+;

або дифенілкарбазону:

Дія індикатора базується на тому, що після осадження галогенід-іонів у розчині з’являється надлишок Hg₂²⁺-іонів, які реагують з NCS^—-іонами, тому червоне забарвлення зникає.

Дія індикатора ґрунтується на тому, що після повного осадження галогенід-іонів надлишкова крапля титранту утворює з дифенілкарбазоном осад синього кольору.

Перевагою меркурометричного методу перед аргентометричним методом є можливість титрування в сильнокислому середовищі, у забарвлених або каламутних розчинах. Недоліком методу є застосування солей меркурію (ІІ), які є отруйними речовинами.

Васильев В.П. Аналитическая химия. — М., 1989; Пономарев В.Д. Аналитическая химия. — М., 1982.