МЕМБРАНИ ІОНІТНІ

МЕМБРАНИ ІОНІТНІ (іоноселективні, іонообмінні) — плівки або тонкі пластинки товщиною 0,1–1,0 мм, виготовлені з іонообмінних смол (полімерів) або сумішей на їх основі. Залежно від знака заряду іоногенної групи, що утворюється внаслідок її іонізації, іонітні мембрани поділяють на монополярні: аніонітні та катіонітні, проникні для аніонів та катіонів; біполярні, які містять два шари: аніонітовий та катіонітовий.

За структурою М.і. класифікують на: гомогенні, які містять лише іонообмінні полімери; гетерогенні, які містять суміш іонообмінного полімеру (50–70% за масою) і плівкоутворювального полімеру: поліетилену, поліпропілену, ПВХ тощо; інтерполімерні, які містять суміш іонообмінного полімеру (15–30% за масою) і плівкоутворювальних полімерів, не зв’язаних між собою хімічно. Найбільш важливою характеристикою М.і. є її селективність, яка відображає різницю у проникності іонів різного знака крізь мембрану. Селективність характеризується кількістю переносу іонів крізь мембрану, яке для досліджуваного іона має бути близьким до одиниці (0,90–0,98).

М.і. — основний елемент електромембранних технологічних процесів: електродіалізу, електролізу, електросинтезу ЛП, який використовується в іонообмінній технології для одержання БАР (стрептоміцину, гентаміцину, цефалексину та ін.), а також в аналітичній хімії для розподілу складних сумішей.

Савицкая Б.М., Яхонтова Л.Ф. Ионообменная технология получения биологически активных веществ. В кн.: Ионный обмен. — М., 1981; Тимашев С.Ф. Физико-химия мембранных процессов. — М., 1988.