ЦИКОРІЙ

ЦИКОРІЙ (Cichorium L.) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae). Відомо 11 видів роду, які ростуть у помірних і субтропічних поясах обох півкуль, у країнах СНД — 4 види. На території України росте 1 вид — Ц. дикий (С. intybus L.). Рослина вперше згадується в роботах грец. філософів Теофраста і Діоскорида, які називали її Kichore і Kichorion (kio — йти + chorion — незаймане місце, поле), оскільки рослина в основному росте край полів; видова назва intybus походить від грец. entomos — надрізаний (за формою листка) або від лат. tubus — трубка (завдяки полому стеблу); рос. назва — цикорий дикий; нар. назви: Петрів батіг — за дерев’янисту міцність пагонів, батіжки, батіжки святого Івана, батіжник, придорожник, сонцегляд. У культурі розповсюджені сорти Ц. дикого, а також сорти Ц. салатного або ендивію (Ц. огороднього) (С. endivia L.). Багаторічна (дикоросла) або дворічна (культурна) рослина 15–120 см завв., з молочниками в усіх органах, довгим стрижневим коренем, який розгалужується у дикорослих і метаморфується у коренеплід у сортів, що культивуються. Стебло прямостояче, ребристе, із розгалуженими прутоподібними гілками; прикореневі листки виямчасто-перистороздільні або слабколопатеві, поблизу основи звужені у черешок, зібрані в розетку; стеблові листки чергові, ланцетні, зубчасті, з широкою основою, сидячі; верхні — ланцетні, цілокраї. Квітки — двостатеві, у верхівкових корзинках і по 2–5 у пазухах верхніх листків. Обгортка корзинок дворядна, внутрішні листочки у 2 рази довші за зовнішні. Віночок блакитний (рідко білий або рожевий), язичковий, з 5 зубчиками. Цвіте з червня по вересень. Плід — сім’янка. Росте по всій території Європи, в Азії — до Байкалу, Індії й Східної Азії, в Південній і Північній Африці, Північній, Центральній і Південній Америці, Австралії та Новій Зеландії. В Україні — по всій території на узбіччях доріг, у канавах, на засмічених місцях. Ц. входить до фармакопей Росії, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, Франції, Угорщини і деяких інших країн. Сировиною є корені Ц. (Radices Cichorii). Їх викопують восени, струшують землю, миють у холодній воді, видаляють стебла, за необхідності розрізують уздовж і впоперек. Сушать на свіжому повітрі або в сушарках при температурі до 50 °С. Висушену сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях із гарною вентиляцією.

Основними діючими речовинами Ц. є вуглеводи: фруктозани (4,7–6,5%), які містять до 4,5–9,5% вільної фруктози і її полімер інулін (див. Інулін) — до 49% у дикорослого Ц., у культурних сортах — до 61%. На інулін багаті також листя і насіння Ц. Крім інуліну, сировина містить й інші, менш полімеризовані (фруктозани) інуліни, які складаються з 10–12 залишків фруктози і слабо розчиняються у воді; сахарозу, левульозу, левулін, глюкофруктозани; специфічний глікозид інтибін (0,032–0,2%); органічні кислоти: оцтову, яблучну, бурштинову і лимонну; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: фенілоцтову, хлорогенову (до 5,5%), неохлорогенову, ізохлорогенову, 3-ферулоїлхінну, 3-п-кумароїлхінну, цикорієву або 2,3-дикофеїлвинну; ефірну олію, жирну олію, до складу якої входять н-пентадеканова, лінолева, пальмітинова, олеїнова, ліноленова кислоти; стерини: α-амірин, тараксастерол, β-ситостерол; смоли, холін. Молочний сік містить сесквітерпенові лактони: лактуцин, 8-дезоксилактуцин, лактукопікрин — ефір п-гідроксифенілоцтової кислоти і лактуцину, магноліалід, артезин; тритерпеноїди: тараксастерол. Трава Ц. дикого містить оксикумарини: ескулетин, умбеліферон, ескулін і цикоріїн; флавоноїди: апігенін, лютеолін-7-О-β-D-глюкопіранозид, кверцетин-3-О-β-L-рамнозид, кверцетин-3-О-β-D-галактозид, апігенін-7-О-L-арабінозид; конденсовані дубильні речовини; α- і β- каротини, вітаміни С, В1, В2, В3, РР.

Cykorij_laktuzin.ai

Лактуцин

Cykorij_laktukopikrun.ai

Лактукопікрин

Cykorij_cykoriin.ai

Цикоріїн

Квітки Ц. дикого містять кумарини (0,24%): цикоріїн, ескулетин, ескулін, скополетин, умбеліферон; антоціани — моно-, ди- і біглікозиди дельфінідину; флавоноїди (0,45%); дубильні речовини (2%). Листки Ц. дикого містять кумарини: ескулетин, цикоріїн; антоціани: ацильований глікозид ціанідину, дельфінідин, ціанідин; стерини: холін; вітаміни К, С, В2, каротин. У плодах виявлені фенолкарбонові кислоти та їх похідні — протокатехіновий альдегід; у нектарі — фруктозу, глюкозу, сахарозу. Насіння містить жирну олію (14,7–28,3%), в її складі кислоти: олеїнова, стеаринова, пальмітинова, лінолева. У траві Ц. салатного знайдено гідроксикоричні кислоти: цикорієву, кавову, хлорогенову, неохлорогенову, 3-ферулоїлхінну, 3-n-кумароїлхінну; флавоноїди: кемпферол-3-О-глюкозид, кемпферол-3-О-глюкуронід, кемпферол-3-О-[6-О-малоніл)глюкозид]; тритерпени, простий пірон малтол; вітаміни: аскорбінова кислота (10 мг%), каротин (1,3 мг%), вітаміни В1 (0,05 мг%), В2 (0,03 мг%), РР (0,24 мг%), мікроелементи: марганець (12 мг%), залізо (0,7 мг%).

Гіркоти коренів Ц. рефлекторно збуджують апетит, посилюють секрецію шлункового соку, перистальтику ШКТ, регулюють дефекацію. Екстракти надземної частини Ц. дикого виявляють жовчогінну активність. Жовчогінні властивості екстракту коренів цикорію значно слабші. Полісахаридний комплекс відвару та сухого екстракту коренів Ц. виявляє гіпоглікемічну та імуномодулювальну дію. У літературі описана також тиреостатична дія Ц. Настій суцвіть Ц. має виражену кардіотонічну і седативну дію. Входить до складу препаратів Гастровітол, Уро-Гран, Лів-52, гепатопротекторних зборів, запатентованих у різних країнах. Замінник (сурогат) кави.

Демьяненко В.Г. Исследования в области технологии и получения фенольных препаратов из надземной части цикория обыкновенного. — Х., 1986; Косых О.Ю. Опыт использования препарата «Инулин-Нутримед» // Провизор. — 2000. — № 22; Пат. России № 2000802. Сбор лекарственных трав для лечения сахарного диабета «Лидия» / А.Г. Пономарева, Д.И. Поверин. — Заявл.08.10.1992; Опубл. 15.10.1993 // Бюл. — 1993. — № 37–38; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Сімейство Asteraceae (Compositae). — СПб, 1993; Цикорий дикий (Цикорий обыкновенный) Cichorium intybus L. (Аналитический обзор) / Б.М. Зузук, Р.В. Куцик // Провизор. — 2002. — № 22–23; Яворський О.І. Фармакогностичне дослідження Cichorium intybus L. — Львів, 1997; Stevens C.V., Meriggi A., Booten K. Chemical modification of inulin, a valuable renewable resource, and its industrial applications // Biomacromolecules. — 2001. — Vol. 2. — № 1.