НЕСТЕРОЇДНІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ

НЕСТЕРОЇДНІ ПРОТИЗАПАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ (НПЗП) — група різних за хімічною структурою ЛП (переважно похідні кислот), що мають протизапальну (див. Запалення), анальгезивну, жарознижувальну й антиагрегантну дії.

Сьогодні немає єдиної класифікації НПЗП, їх розподіляють: за хімічною структурою (табл. 1); тривалістю і силою протизапального, анальгезивного ефекту (табл. 2); селективністю, впливом на метаболізм суглобового хряща та ін.

Таблиця 1. Класифікація НПЗП за хімічною структурою (В.О. Насонова, Я.А. Сігідін, 1985 р.)

І. Похідні кислот
Арилкарбонові кислоти
Похідні саліцилової кислоти або саліцилати (кислота ацетилсаліцилова, дифлунісал)
Похідні антранілової кислоти або фенамати (кислота мефенамова, кислота ніфлумова)
Арилалканові кислоти
Похідні арилоцтової кислоти (диклофенак натрію)
Похідні гетерооцтової кислоти (кеторолак)
Похідні індол-/інденоцтової кислоти (індометацин, суліндак, етодолак)
Похідні арилпропіонової кислоти (ібупрофен, напроксен, кетопрофен)
Енолікові кислоти
Похідні піразоліну (фенілбутазон, метамізол)
Оксиками (піроксикам, мелоксикам)
ІІ. Деякі інші похідні
Німесулід, колхіцин, целекоксиб, набуметон
ІІІ. Комбіновані препарати
Артротек (диклофенак + мізопростол), Амбене (фенілбутазон + дексаметазон)
Аспіфат (кислота ацетилсаліцилова + сукральфат), Доларен (диклофенак + парацетамол)

Таблиця 2. Класифікація НПЗП за вираженістю протизапального ефекту

НПЗП із вираженою протизапальною активністю
Саліцилати (кислота ацетилсаліцилова, дифлунісал)
Піразолідини (фенілбутазон)
Похідні індолоцтової кислоти (індометацин, суліндак, етодолак)
Похідні фенілоцтової кислоти (диклофенак)
Оксиками (піроксикам, мелоксикам)
Алканони (набуметон)
Похідні пропіонової кислоти (ібупрофен, напроксен, фенопофен, флурбіпрофен, кетопрофен, кислота тіапрофенова)
Похідні сульфонанілідів (німесулід)
Похідні інших хімічних груп (целекоксиб)
НПЗП зі слабкою протизапальною активністю
Похідні антранілової кислоти (мефенамова кислота)
Піразолони (метамізол натрію, пропіфеназон)
Похідні параамінофенолу (парацетамол)
Похідні гетероарилоцтової кислоти (кеторолак)

З відкриттям двох ізоформ ЦОГ була запропонована класифікація НПЗП (J. Frolich, 1997 р.) у модифікації: селективні інгібітори ЦОГ-1 (низькі дози кислоти ацетилсаліцилової); неселективні інгібітори ЦОГ — більшість НПЗП (диклофенак, ібупрофен, піроксикам, індометацин); селективні інгібітори ЦОГ-2 (мелоксикам, німесулід); високоселективні (специфічні) інгібітори ЦОГ-2 (целекоксиб, рофекоксиб, вальдекоксиб, парекоксиб).

Механізм протизапальної дії НПЗП пов’язаний із пригніченням ними активності ЦОГ — ключового ферменту метаболізму арахідонової кислоти і, як наслідок, зниженням синтезу простагландинів (ПГ) (див. Простагландини). На початку 90-х років ХХ ст. Дж. Вейном встановлено, що в організмі одночасно існує дві ізоформи ферменту ЦОГ — ЦОГ-1 (конститутивна) і ЦОГ-2 (індукована). Вони мають різні функції: ЦОГ-1 відповідає за синтез ПГ, що беруть участь у захисті слизової оболонки ШКТ, регуляції функції тромбоцитів і ниркового кровотоку, а другий ізофермент (ЦОГ-2) бере участь у синтезі ПГ при запаленні. Терапевтичний ефект НПЗП реалізується за рахунок гальмування активності ЦОГ-2, а основні побічні ефекти з’являються при інгібуванні ЦОГ-1 (рисунок). Протизапальна дія НПЗП також пов’язана з гальмуванням перекисного окиснення ліпідів, стабілізацією лізосомальних мембран, гальмуванням процесів утворення макроергічних зв’язків у процесах окисного фосфорилювання, гальмуванням агрегації нейтрофілів, пригніченням синтезу, взаємодією з рецепторами, інактивацією інших медіаторів запалення (брадикінін, лімфокіни, лейкотрієни, фактори комплементу й ін.).

NPZP.ai

Рисунок. Механізм дії НПЗП

НПЗП по-різному впливають на біосинтез глікозаміногліканів (ГАГ), процеси проліферації клітин, біосинтез колагену, катаболічні процеси в суглобовому хрящі: інгібують біосинтез ГАГ (ацетилсаліцилова кислота, індометацин, ібупрофен, фенопрофен, фенілбутазон); не чинять впливу на біосинтез ГАГ (мелоксикам, диклофенак, суліндак, целекоксиб); стимулюють біосинтез ГАГ (беноксапрофен, тіапрофенова кислота, парацетамол).

Спектр побічних ефектів НПЗП досить широкий. До найбільш частих і небезпечних побічних ефектів належать шлунково-кишкові ускладнення. Термін «NSAID-gastropathy», що був уведений у 1986 р. S.H. Roth, означає ерозивно-виразкові гастроінтестинальні ураження на фоні прийому НПЗП. НПЗП-гастропатіям властиві деякі особливості: поява виразок на фоні прийому НПЗП, гострі множинні ерозії чи виразки, локалізація виразок в антральному відділі шлунка, мало- чи асимптомний перебіг, часті маніфестації, зникнення після відміни препарату. Існує декілька факторів, що спричиняють підвищення ризику НПЗП-гастропатії. До них належать: вік (старше 60 років), наявність патології ШКТ в анамнезі, прийом високих доз чи одночасний прийом декількох НПЗП, одночасний прийом із глюкокортикоїдами, тривале застосування НПЗП (понад 3 міс), терапія антикоагулянтами та/чи антиагрегантами. Також для НПЗП характерна низка інших проявів побічної дії: затримка натрію та води і, як наслідок, підвищення АТ; схильність до кровотеч; алергічні реакції (бронхоспазм, анафілактичний шок, набряк Квінке) тощо. Небезпечна побічна дія похідних піразолону — гематотоксичність. Порушення функції нирок може бути зумовлене як інгібуючим впливом НПЗП на синтез судинорозширювальних ПГ, так і їх нефротоксичною дією. Ураження печінки при застосуванні НПЗП може бути зумовлене як імунними процесами, так і їхньою токсичною дією. Практично всі НПЗП здатні змінювати динаміку препаратів інших фармакологічних груп і самі підпадають під не менш активний вплив з їхнього боку. При застосуванні НПЗП необхідно враховувати можливість їхньої взаємодії з іншими ЛЗ, особливо з непрямими антикоагулянтами, антиагрегантами (схильність до кровотеч), діуретиками, антигіпертензивними препаратами (зниження ефективності антигіпертензивних препаратів). У хворих на хронічну серцеву недостатність НПЗП можуть підвищити частоту декомпенсацій внаслідок зменшення терапевтичної дії інгібіторів АПФ та діуретиків.

Як патогенетичне лікування НПЗП показані при запаленні м’яких тканин, опорно-рухового апарату, при лікуванні ревматичних, серцево-судинних, нервових захворювань, при травмах, у післяопераційний період та ін. НПЗП широко застосовують для симптоматичної терапії больового синдрому різного генезу, а також для купірування гарячки (пропасниці). Протипоказані НПЗП при індивідуальній непереносимості, пептичній виразці шлунка та/або дванадцятипалої кишки, у період вагітності та годування грудьми, при тяжкому ураженні нирок. Ацетилсаліцилова кислота протипоказана дітям у віці до 12 років (небезпека розвитку синдрому Рея).

Дзяк Г.В., Викторов А.П., Гришина Е.И. Нестероидные противовоспалительные препараты. — К., 1999; Клиническая фармакология: В 2 т. / Под ред. И.А. Зупанец, С.В. Налетова, А.П. Викторова. — Х., 2005; Страчунский Л.С., Козлов С.Н. Нестероидные противовоспалительные средства. — Смоленск, 1997.