НАТРІЮ МЕТАБІСУЛЬФІТ

НАТРІЮ МЕТАБІСУЛЬФІТ (ДФУ), Natrii metabisulfis (PhEur), Sodium metabisulphite (USPNF, BP, JP), Sodium pyrosulfite (CAS № 7681-57-4); син.: натрію дисульфіт, Disodium disulfite; disodium pyrosulfite; E223; natrii disulfis; sodium acid sulfite — безбарвні, призматичні кристали або кристалічний порошок від білого до світло-кремового кольору із запахом двоокису сірки та кисло- солоним смаком; містить Na2S2O5 у межах 95,0–100,5%; кристалізується з води як гідрат, що містить сім молекул води.

Na2S2O5                                      Мол. м. 190,1

Н.м. отримують насиченням розчину гідроксиду натрію двоокисом сірки з наступною кристалізацією; для видалення кисню через розчин пропускають водень. Н.м. можна також отримувати насиченням розчину карбонату натрію двоокисом сірки з наступною кристалізацію або термічним зневодненням бісульфітом натрію.

Н.м. має такі властивості: pH 3,5–5,0 (для 5% водного розчину при 20 °C); Tпл — плавиться с розкладанням при температурі менш ніж 150 °C; осмолярність — 1,38% (водний розчин є ізотонічним до сироватки); малорозчинний в етиловому спирті (95%), легкорозчинний у гліцерині, розчинний у воді при 20 °C (1:1,9), при 100 °C (1:1,2).

Н.м. використовують як антиоксидант в оральних, парентеральних та інших фармацевтичних препаратах у концентрації 0,01–1,0% (перш за все Н.м. використовують у кислотних препаратах; для лужних препаратів зазвичай використовують сульфіт натрію). Проявляє антибактеріальну дію, яка є найвищою при кислому рН, може використовуватися як консервант в оральних препаратах, таких як сиропи. У харчовій промисловості та при виготовленні вин використовується як антиоксидант, антибактеріальний консервант та антипригарний агент. Н.м. зазвичай містить незначну кількість сульфіту натрію та сульфату натрію; реагує з симпатоміметиками та іншими речовинами, які з похідними орто- або парагідроксибензолу утворюють похідні сульфонової кислоти, що мають незначну фармакологічну дію. Адреналін призводить до інактивації Н.м. Н.м. несумісний із хлорамфеніколом з ацетатом фенілртуті (ІІ) (в очних краплях при стерилізації автоклавуванням); інактивує цисплатин (у розчині); може вступати в реакцію з гумовими пробками. При контакті з киснем та вологою повільно окиснюється до сульфату натрію (із розпаданням кристалів); при додаванні сильних кислот виділяється двоокис сірки.

У воді Н.м. негайно розкладається на іони натрію (Na+) та бісульфіту (HSО3); водний розчин Н.м. також розкладається за наявності кисню, особливо при нагріванні. Розчини, стерилізовані автоклавуванням, повинні бути у контейнерах, в яких кисень замінено інертним газом (азотом). Додавання декстрози у водні розчини Н.м. призводить до зменшення стабільності метабісульфіту. Н.м. необхідно зберігати в герметично закритій тарі, захищеній від світла, у прохолодному, сухому місці.

 Химическая энциклопедия: В 5 т. / Редкол. — М., 1988. — Т. 1; Fitzharris P. What advances if any, have been made in treating sulfite allergy? // Br. Med. J. — 1992. — № 305.