РТУТЬ

РТУТЬ, Hg — проста речовина, утворена елементом Меркурієм (Hydrargyrum, син. Mercurium) — хімічний елемент II В групи, VI періоду періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва, порядковий номер 80, ат. м. 200,59. Природна Р. складається із суміші 7 стабільних ізотопів, з яких найбільш поширені 200Нg (23,13%) та 202Нg (29,8%). Відомо 11 радіоактивних ізотопів, але практично використовують лише 203Нg з Т1/2 46,9 діб. та 205Нg з Т1/2 5,5 хв.

Р. — срібляста з металевим блиском важка рідина; це єдиний метал, який при кімнатній температурі знаходиться у стані рідини. Його Тпл — 38,89 °С, Ткип — 357,25 °С, густина 13,5461 г/см3 (20 °С). При застиганні Р. стає кристалічною у вигляді октаедричних голок, ковкою, як свинець. Розчинність Р. у воді мала, збільшується при підвищенні вмісту кисню. Тиск пари Р. при 20 °С становить 0,0012 мм рт. ст. Киснем повітря Р. окиснюється при нагріванні до температури, близької до 350 °С, з утворенням HgO червоного кольору, який, починаючи з температури 400 °С, розкладається на кисень і Р. Р. безпосередньо реагує з галогенами з утворенням малодисоційованих, отруйних галогенідів, із сіркою утворюється малорозчинний сульфід. На реакції взаємодії Р. із сіркою базується знезараження приміщень, його попередньо збирають амальгамованою мідною пластинкою, а рештки Р. засипають порошком сірки. З селеном та фосфором Р. утворює відповідні селеніди та фосфіди. Меркурій у сполуках має ступені окиснення (I) — Hg22+, (II) — Hg2+. У ряду активності металів Р. стоїть після водню, тому не витісняє його з розчинів хлоридної та розведеної сульфатної кислот, реагує з нітратною кислотою (з розведеною утворює Hg2(NO3)2, з концентрованою — Hg(NO3)2), з концентрованою сульфатною кислотою утворює HgSO4. З багатьма металами Р. легко утворює рідкі чи тверді сплави — амальгами. Сполуки Меркурію у зв’язку з його високим потенціалом іонізації (10,39 еВ) нестійкі. Меркурій та його розчинні солі дуже отруйні. Р. необхідно зберігати або в закритій скляній посудині, або під шаром води. Вміст Меркурію у земній корі становить 7·10–6% за масою, у морській воді — 3·10–9%. У природі Меркурій міститься головним чином у вигляді яскраво-червоного сульфіду HgS (кіновару) з деяким вкрапленням фосфору. Одержують Р. випалюванням кіновару:

HgS + O2 = Hg + SO2.

Кількісно Меркурій визначають комплексометричними, спектральними, нейтронно-активізаційними методами, атомною абсорбцією та ін. В організмі людини і тварин Меркурій здатен кумулюватися в паренхіматозних органах, а також у мозку та кістках, звідки може потрапляти у кров.

Препарати Меркурію використовують у медичній практиці з XVI ст. Меркурій (II) оксид HgO — яскраво-червоний або жовтий порошок, який використовують у офтальмології, а також дерматології у вигляді мазей. Меркурій (II) хлорид HgCl2 (сулема) — безбарвні голки, розчинні в гарячій воді, спирті (25%) та діетиловому етері (7–8%), у концентрації 1:1000 використовують для дезінфекції. Меркурій (I) хлорид Hg2Cl2 (каломель) — безбарвні кристали, нерозчинні у воді, певний час використовували як сечогінну та проносну речовину.

БМЭ. — М., 1984. — Т. 22; Суховєєв І.В., Сенченко Г.Г., Ковтун Г.О., Приплавко С.О. Металовмісні лікарські препарати. — К., 2000; Химическая энциклопедия. — М., 1988. — Т. 4.