РІВНІ УПРАВЛІННЯ

РІВНІ УПРАВЛІННЯ утворюються внаслідок вертикального розподілу праці, коли керівники-менеджери виконують функції (див. Функції управління), пов’язані з плануванням, організацією, визначенням обов’язків підлеглих, координуванням роботи інших керівників або персоналу виконавців, мотивуванням (див. Мотивація), контролем усіх структур та ланок у фармацевтичній організації. Кількість Р.у. у фармацевтичних організаціях може значно коливатися, зважаючи на розмір організації, особливості сфери діяльності (виробництво ліків, оптова торгівля медикаментами, роздрібна реалізація в аптечній мережі тощо). Незалежно від того, скільки існує Р.у., традиційно визначають три категорії керівників. Кількісне співвідношення керівників на Р.у. визначає пірамідальну форму графічної схеми.

Rivni_upravlinnya.eps

Схема. Рівні управління

Група керівників вищої ланки найменш чисельна. Типовими посадами цього Р.у. є посади керівників фармацевтичних організацій (перших осіб організацій) та їх заступників: генеральний директор фармацевтичної компанії (фірми), президент, віце-президент фармацевтичної фірми, комерційний та фінансовий директор, директор аптеки тощо. Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для всієї організації чи її основної частини, спрямовують та координують роботу керівників нижчих ланок. Обов’язки керівників полягають у забезпеченні розроблення політики та стратегії фармацевтичної організації, сприянні їх практичній реалізації. Керівник інституційного Р.у. повинен мати аналітичні, комунікативні та концептуальні навички, бути знайомим з виробничим процесом (технічні навички), володіти знаннями щодо особливостей технології (фармацевтичної, торговельної, інформаційної тощо). Керівники середньої ланки займають проміжне положення та підпорядковані керівникам вищої ланки, координують і контролюють діяльність керівників низової ланки. Типовими посадами цього Р.у. є керівники відділів, підрозділів організації: начальник відділу збуту фармацевтичного заводу, начальник відділу маркетингу та реклами, збуту та логістики, планово-фінансового, кадрів, постачання тощо. Керівники середнього Р.у. є сполучною ланкою між вищим та низовим рівнем, тому їх робота певною мірою пов’язана з передаванням управлінської інформації, підготовкою інформації для рішень керівників інституційного рівня, розподілом завдань між низовими керівниками. Тому керівники управлінського рівня повинні добре володіти комунікативними, а також аналітичними й технічними навичками. Керівники низової ланки — найчисельніша група поміж інших рівнів, розташована над виконавцями робіт (працівниками, спеціалістами), що мають справу безпосередньо з ресурсами. Типовими посадами цього Р.у. (у випадку фармацевтичного виробництва) є майстер, керівник зміни, керівник групи (невеликого підрозділу) всередині відділу. Операційні керівники відповідають за виконання щоденних операційних (виробничих) завдань, тому повинні насамперед добре володіти технічними навичками. Водночас керівники низової ланки багато часу проводять у взаємодії з іншими керівниками цього рівня, тому вони також мають володіти комунікативними навичками.

Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. — Минск, 1996; Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М., 1992; Мнушко З.Н., Дихтярева Н.М. Менеджмент и маркетинг в фармации. Ч. І. Менеджмент в фармации / Под ред. З.Н. Мнушко. — Х., 2007.