РЕМІСІЯ

РЕМІСIЯ (лат. remissio — послаблення) — тимчасове поліпшення стану хворого, яке проявляється в уповільненні або припиненні прогресування хвороби, частковому чи зворотному розвитку, повному зникненні клінічних проявів патологічного процесу. Р. в деяких випадках є закономірною фазою хвороби, але аж ніяк не поверненням організму до стану здоров’я i може змінюватися рецидивом, тобто загостренням патологічного процесу. Природа Р. у різних випадках рiзна. У її основі може бути хвилеподiбний характер перебігу iнфекцiйних хвороб, пов’язаний з особливостями циклу розвитку збудника (напр. при малярії, зворотному тифi, деяких глистних iнвазiях). При iнфекцiйних захворюваннях Р. може наставати також у зв’язку зi змiнами активностi клiтинних i гуморальних iмунних механiзмiв, виробленням «нестерильного iмунiтету», iнкапсуляцiєю iнфекцiйних осередків, яка утруднує всмоктування токсичних продуктiв, пiдвищенням резистентностi клiтинних елементiв тканини, зниженням чутливостi нервової системи до токсинiв тощо. Р. може виникати внаслідок змін загальної реактивностi органiзму хворого, пов’язаних iз сезонними факторами, сприятливими змiнами клiматичних i побутових умов, характером i режимом харчування, а також зi спецiальними лiкувальними заходами, спрямованими на пiдвищення специфiчної та неспецифiчної резистентностi органiзму (напр. при виразковiй хворобi шлунка, анемiї Аддісона — Бірмера, епілепсії, подагрi та iн.). Часто Р. настає внаслідок специфiчної терапії, що не приводить до радикального вилiковування, але затримує розвиток патологiчного процесу (терапевтична Р.). Такi Р. спостерiгаютъся, напр., при променевiй терапiї та лiкуваннi протипухлинними препаратами в разі злоякiсних пухлин, при медикаментозній терапiї у хворих з вадами серця, псорiазом, пухирчаткою та iн. Нерiдко причини Р. залишаються нез’ясованими, що зазвичай пов’язано з недостатнiстю інформації про патогенез вiдповiдного захворювання. Такi Р. прийнято називати спонтанними. При деяких хворобах можуть наставати як терапевтичнi, так i спонтаннi Р., які розрiзняють за стiйкістю та глибиною. Тривалiсть (або стiйкiсть) Р. вимiрюється тривалiстю перiоду вiд початку стану Р. до настання рецидиву хвороби i коливається в широких межах — вiд декiлькох днiв до багатьох років. Глибина Р. визначається ступенем уповiльнення, зупинки або зворотного розвитку проявiв хвороби. Для деяких хвороб існують спецiальнi градацiї та номенклатури якостi Р. Р. при психiчних захворюваннях являють собою послаблення та пом’якшення патологiчної симптоматики, що забезпечує правильне поводження хворих i тією чи іншою мірою їх соцiальне та трудове пристосування. Вони мають широкий дiапазон станiв — вiд граничних iз практичним видужанням (повна або глибока Р.) до тих, при яких чiтко виступають симптоми дефекту (неповна Р.). При першому варiантi пацієнти правильно оцiнюють перенесене захворювання, виявляють живу емоцiйнiсть i здатні повернутися до колишньої роботи при повнiй вiдсутностi симптомiв перенесеної хвороби. При нападоподібному чи перiодичному перебігу захворювання, чергуючись з гострими нападами хвороби, Р. зумовлюється особливостями клінічного перебігу хвороби. Iмовiрнiсть виникнення Р. перебуває у зв’язку з особливостями перебігу процесу та застосованою терапiєю.

Особливе значення нерiдко має завдання зміцнення Р. i запобігання рецидивам. Важлива роль у цьому належить пiдтримувальній терапiї, що сприяє стiйкостi Р. i полегшує можливість трудової реабілітації. Вибiр ЛП для зазначеної мети визначається характером захворювання i тими заходами, що зазвичай застосовувалися в гострий перiод хвороби. Завдання запобiгати рецидивам потребує уваги до соматичного стану хворих, які перебувають у станi Р. Екзогеннi фактори, особливо інфекції, можуть перервати Р. Погiршення стану i рецидив захворювання можуть бути спровокованi також психiчними травмами.

Курс лекцій з клінічної кардіології / За ред. В.Й. Целуйко. — Х., 2004; Рябов Г.А. Критические состояния в хирургии. — М., 1979.