ЦЕФАКЛОР

ЦЕФАКЛОР (сefaclorum), моногідрат (6R,7R)-7-[[(2R)-2-аміно-2- фенілацетил]аміно]- 3-хлор-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло-[4.2.0]окт-2-єн-2-карбонова кислота.

C15H14ClN3О4S·H2О                                     Мол. м. 385,8

Сefaclorum.ai

АФІ синтетичного походження. Білий або злегка жовтуватий порошок малорозчинний у воді, практично нерозчинний у метанолі та метиленхлориді. Питоме оптичне обертання від +101° до +111° (1% у 1% розчині кислоти хлористоводневої). Зберігають у щільно закупореному контейнері.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ХТШ; за реакцією з розчином формальдегіду в кислоті сірчаній (жовто-коричневе забарвлення після нагрівання). Кількісно визначають методом рідинної хроматографії.

Фармакологічна група. J01D A08; J01D С04 — антибіотики групи цефалоспоринів II покоління.

Фармакологічні ефекти. Діє бактерицидно. Має широкий спектр протимікробної дії. Активний відносно грамнегативних мікроорганізмів (кишкова і гемофільна палички), грампозитивних мікроорганізмів (стафілококи, стрептококи). Стійкий до дії бета-лактамаз. До Ц. помірно чутливі анаеробні мікроорганізми: бактероїди, пептококи, пептострептококи. Неактивний відносно Pseudomonas aeruginosa та інших псевдомонад, більшості штамів Enterobacter cloacae, метицилінорезистентних стафілококів і Listeria monocitogenes.

Застосування. Інфекції, викликані чутливими до Ц. мікроорганізмами: інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри і м’яких тканин, сечових шляхів, неускладнений гонококовий уретрит, викликаний N. gonorrhoeae (включаючи бета-лактамазпродукуючі штами) (див. Цефалоспорини).

Компендиум 2015 — Лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; European Pharmacopoeia 5; The Merk index: An Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. — 13 Ed. — 2001. — № 1.


Інші статті автора