РЕЄСТРАЦІЯ ЛІКІВ

РЕЄСТРАЦІЯ ЛІКІВ (перереєстрація) — процедура, яка проводиться відповідно до вимог чинного законодавства з метою надання або подовження дозволу на медичне застосування ЛП. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» ЛП допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації. Не підлягають державній реєстрації ЛП, які виготовляються в аптеках за рецептами лікарів (магістральними формулами) та на замовлення лікувально-профілактичних закладів (офіцинальними формулами) з дозволених до медичного застосування діючих та допоміжних речовин. Незареєстровані ЛП можуть увозитися на митну територію лише у випадках: проведення доклінічних досліджень і клінічних випробувань; реєстрації ЛП в Україні (зразки препаратів у лікарських формах); експонування на виставках, ярмарках, конференціях тощо без права реалізації; індивідуального використання громадянами, у випадках стихійного лиха, катастроф, епідемічного захворювання тощо за окремим рішенням МОЗ України (за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в цих країнах). Державну реєстрацію ЛП здійснює МОЗ України на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційного досьє) на ЛП та контролю його якості, проведених Державним експертним центром (ДЕЦ) МОЗ України. У заяві про державну реєстрацію ЛП зазначаються: найменування та адреса заявника, юридична адреса та адреса місця провадження діяльності виробника, назва ЛП, його торговельна назва, назва АФІ, синоніми, форма випуску, повний склад ЛП, показання до застосування та протипоказання, дозування, умови відпуску, способи застосування, строк та умови зберігання, інформація про упаковку, дані щодо реєстрації в інших країнах. Існує три види заяв: про проведення експертизи матеріалів щодо державної реєстрації ЛП, а також змін до реєстраційних документів, що потребують нової реєстрації ЛП; про проведення експертизи матеріалів щодо державної реєстрації АФІ; для державної перереєстрації ЛП. До заяви додаються: реєстраційні матеріали (реєстраційне досьє) — комплект документів, які стосуються матеріалів доклінічного вивчення, клінічних випробувань ЛП та їх експертиз, ФС або матеріалів щодо методів контролю якості ЛП, проекту технологічного регламенту або відомостей про технологію виробництва, зразків ЛП та його упаковки, інших матеріалів, які характеризують ефективність, безпеку та якість ЛП. Документи можна подавати у форматі реєстраційного досьє і у форматі Загального технічного документа (Common Technical Document — СTD). Інформація, що міститься у заяві та додатках до неї, згідно чинного законодавства підлягає державній охороні від розголошення та недобросовісного комерційного використання. Для реєстрації ЛП, що базуються або мають відношення до об’єктів інтелектуальної власності, на які видано патент, заявник подає копію патенту та лист, у якому вказується, що права третьої сторони, захищені патентом, не порушуються у зв’язку з реєстрацією ЛП. Експертиза матеріалів на ЛП — це перевірка, аналіз та спеціалізована оцінка реєстраційних матеріалів та матеріалів додаткових експертиз (випробувань) ЛП з метою підготовки вмотивованих висновків для прийняття рішення про його державну реєстрацію (перереєстрацію) або відмову в державній реєстрації (перереєстрації). Порядок проведення експертизи реєстраційних матеріалів на ЛП, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення затверджується наказами МОЗ України і поширюється на АФІ, ЛП (за винятком імунобіологічних препаратів, препаратів крові та плазми крові людини, лікарських добавок до харчових продуктів), а також можуть поширюватися на визначені МОЗ України інші ЛП, зокрема: лікарські косметичні засоби, дезінфекційні та діагностичні засоби тощо. Проведення експертизи реєстраційних матеріалів на ЛП містить такі етапи: первинну експертизу заяви на предмет вмотивованого висновку щодо можливості реєстрації ЛП з точки зору його належності до заборонених до застосування в Україні ЛП, а також правильності визначення типу заяви; попередню експертизу, метою якої є перевірка відповідності наданих реєстраційних матеріалів установленим вимогам з точки зору повноти за обсягом та правильності їх оформлення; спеціалізовану оцінку реєстраційних матеріалів та результатів додаткових експертиз (випробувань) ЛП з метою складання вмотивованого висновку щодо ефективності, безпеки та якості. У разі потреби ДЕЦ проводиться додаткове випробування ЛП та/або додаткова експертиза реєстраційних матеріалів у порядку, визначеному МОЗ. За результатами експертизи ДЕЦ готує вмотивовані висновки щодо ефективності, безпеки та якості ЛП та рекомендує здійснити державну реєстрацію або відмовити в ній. Висновок ДЕЦ щодо ефективності, безпеки та якості ЛП — це результат експертизи реєстраційних матеріалів на ЛП з наданням рекомендацій щодо його державної реєстрації (перереєстрації), експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення з рекомендацією про потребу внесення змін чи доповнень до реєстраційних матеріалів на ЛП або його нову реєстрацію. Рішення про відмову в державній реєстрації ЛП приймається, якщо не підтверджуються висновки щодо його ефективності та безпеки. ЛП не може бути рекомендований до реєстрації, якщо за результатами експертизи встановлено, що: ЛП шкідливий для здоров’я за звичайних умов його застосування; його терапевтична ефективність відсутня чи недостатньо обґрунтована заявником; якісний та кількісний склад препарату не відповідає заявленому в документах; відомості та документація, що додаються до заяви, не відповідають вимогам реєстрації; якщо встановлено, що реєстраційні матеріали не відповідають сучасному науково-технічному рівню або одержано нові дані, що свідчать про переважання ризику від застосування ЛП над очікуваною користю. При позитивному вирішенні питання наказом МОЗ про державну реєстрацію ЛП затверджуються АНД або методи контролю якості ЛП, здійснюється погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а також ЛП присвоюється реєстраційний номер (кодова позначка, яка присвоюється при державній реєстрації й зберігається за ним незмінною на весь період перебування на фармацевтичному ринку України), який вноситься до Державного реєстру — нормативного документа, який містить відомості про ЛП, дозволені до виробництва і застосування в медичній практиці. У реєстрі зазначаються: торговельна назва; виробник; міжнародна непатентована назва; синоніми; хімічна назва чи склад; фармакологічна дія; фармакотерапевтична група; показання; протипоказання; запобіжні заходи; взаємодія з іншими ЛП; способи застосування та дози; побічна дія; форми випуску; умови та терміни зберігання; умови відпуску. На зареєстрований ЛП заявнику видається реєстраційне посвідчення — документ, який є дозволом для його медичного застосування в Україні. Термін дії посвідчення становить п’ять років з дня державної реєстрації, якщо МОЗ не прийме рішення про повну або тимчасову заборону його застосування. Протягом строку дії реєстраційного посвідчення заявник несе відповідальність за ефективність, безпеку та якість зареєстрованого ЛП, вживає заходів для підвищення науково-технічного рівня виробництва та гарантії якості, які встановлюються в Україні. Заявник зобов’язаний повідомляти ДФЦ про зміни в технології виробництва або заміну обладнання або виробника діючих та допоміжних речовин, з наданням вичерпної інформації про причини цих змін та їх можливого впливу на ефективність, безпеку, якість ЛП та вносити до реєстраційних матеріалів відповідні зміни. Останні за характером зміни класифікують на: зміни типу ІА та ІБ — незначні зміни, які стосуються внесення поправок до змісту реєстраційних документів про реєстрацію (перереєстрацію) ЛП і не потребують його нової реєстрації; зміни типу II — будь-які зміни до реєстраційних документів, які також не потребують нової реєстрації ЛП, але не можуть розглядатися як зміни типу I. До змін типу II належать, зокрема, термінові тимчасові обмеження, що пов’язані з безпекою використання ЛП, які впроваджуються заявником у разі виявлення ризику для здоров’я людини при застосуванні ЛП (про кожну причину, характер і дату передбачуваного введення в дію тимчасових термінових обмежень заявник повідомляє ДФЦ, який протягом 24 год приймає рішення щодо їх запровадження); усі інші зміни, які супроводжуються суттєвими змінами характеристик ЛП і потребують його нової реєстрації. Експертизі підлягає кожна конкретна зміна. Експертиза змін — це експертиза наданих заявником матеріалів, які обґрунтовують пропоновані зміни, результатом якої є рекомендація МОЗ України про внесення змін або доповнень до реєстраційних матеріалів на ЛП або його нову реєстрацію.

В ЄС процес реєстрації називається ліцензуванням ЛП. Видача торгової ліцензії дає право на розміщення ЛП на ринку та його використання в медичній практиці в країнах ЄС. Для гарантування якості, ефективності й безпеки ліків вирішальним моментом є обсяг, структура та якість досліджень, передуючих отриманню торгової ліцензії (реєстраційного посвідчення). Забезпечення якості ЛП на етапах їх виробництва шляхом дотримання правил GMP і їх оптової реалізації шляхом дотримання правил GDP можливе тільки в тому випадку, якщо ЛП розроблений і зареєстрований з дотриманням вимог нормативних документів. Реєстрація (ліцензування) фармацевтичних продуктів є центральною ланкою державного регулювання лікарського ринку за всіма параметрами: за номенклатурою, ефективністю, безпекою, якістю, інформацією для лікарів, споживачів та ін. Разом з ліцензуванням виробників, імпортерів і дистриб’юторів порядок реєстрації служить основою системи забезпечення якості продукції у фармацевтичному секторі економіки. В ЄС співіснують дві процедури ліцензування ЛП: централізована (одночасно на всій території ЄС) та децентралізована (спочатку в одній державі, а потім шляхом взаємовизнання — в інших). Проведення оцінки і контролю ЛП в ЄС за централізованою процедурою здійснюється Європейським агентством з лікарських засобів (European Medicines Agency). Агентство — незалежна установа ЄС, заснована в 1995 р. ухвалою Ради ЄС від 22.07.1993 р. Одночасно були введені загальноєвропейські процедури ліцензування і контролю за ЛП для лікування людини та для застосування у ветеринарії. Агентство проводить оцінку ЛП, здійснює нагляд за ними, відповідає за координацію використання наукового потенціалу. Згідно з європейськими нормами вимагається, щоб орган, що відає питаннями ліцензування ЛП і видачею дозволу на торгівлю, був повністю самостійною організаційною одиницею (Європейські стандарти серії 45000 та ISO/IEC 62:1996, а також ISO/IEC 65:1996). На підставі висновку агентства Комісія ЄС затверджує торгові ліцензії на нові перспективні ЛП, а в разі розбіжностей між країнами ЄС з питань, що стосуються ЛП, виносить арбітражні ухвали. Агентство в рамках ЄС виконує завдання щодо контролю якості ЛП, в якійсь мірі схожі з тими, які виконує Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами (Food and Drug Administration — FDA) у США. При цьому країни зберігають значний суверенітет у частині схвалення нових продуктів, а подальший контроль повністю знаходиться в їх полі зору. Національні реєстраційні системи та вимоги в різних країнах мають певні відмінності, проте існує чітко виражена тенденція їх зближення. Практично вимоги країн ЄС повністю гармонізовані. У 60-х і на початку 70-х років ХХ ст. ВООЗ спільно з Радою міжнародних наукових медичних товариств (CIOMS) розробили та опублікували цілу низку рекомендацій щодо доклінічної та клінічної оцінки нових препаратів, які значною мірою сприяли зближенню національних вимог по розділах «Безпека» та «Ефективність» реєстраційних досьє. У резолюції ВООЗ (ЕВ47.R29) від 1971 р. позитивно оцінювалася роль організації у «встановленні міжнародно визнаних основних вимог до реєстрації ліків». На початку 90-х р. ХХ ст. Міжнародна конференція з гармонізації технічних вимог до реєстрації фармацевтичних продуктів для людини (International Conference on Harmonization — ICH) ухвалила рішення про те, що найбільші в світі ринки США, Японії та ЄС повинні досягти взаємного визнання основних законодавчих процедур, а також вимог належних практик та технічних вимог до реєстрації ЛП. У 2002 р. був опублікований розроблений в рамках процесу ICH «Common Technical Document» (Загальний технічний документ), який регламентує загальну форму складання заявки на отримання торгової ліцензії на ЛП та структуру реєстраційного досьє, а також дає рекомендації, якими нормативними документами (настановами з якості, біотехнології, фармакології, токсикології та ін.) слід користуватися при проведенні досліджень і складанні окремих розділів реєстраційного досьє.

Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 р. № 123/96-ВР із змінами і доповненнями від 14.02.1997 р. № 70/97-ВР, від 30.06.1999 р. № 783-XIV, від 19.01.2006 р. № 3370-IV, від 16.11.2006 р. № 362-V, від 17.05.2007 р. № 1034-V; Лицензирование в Европейском Союзе: фармацевтический сектор / В.А. Усенко, А.Л. Спасокукоцкий. — К., 1998; наказ МОЗ України від 26.08.2005 р. № 426 «Про затвердження Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення» (із змінами, внесеними згідно з наказами МОЗ України від 01.03.2006 р. № 95, від 11.09.2007 р. № 536 та від 25.09.2008 р. № 543; постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 р. № 376 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію)»; постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 р. № 503 «Про внесення змін в Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів та розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію)»; Фармацевтический сектор: общий технический документ для лицензирования лекарственных средств в ЕС / Под ред. А.В. Стефанова, Т.А. Бухтиаровой, В.Г. Варченко и др. — К., 2002; Фармацевтический сектор: основы современного законодательства в Европейском Союзе / Авт.-сост. Н.А. Ляпунов, В.А. Усенко, А.Л. Спасокукоцкий, Е.П. Безуглая. — К., 2002; Rules Governing Medicinal Products in European Union. — 2002. — Vol. 2A.