РАНІТИДИНУ ГІДРОХЛОРИД

РАНІТИДИНУ ГІДРОХЛОРИД (Ranitidini hydrocloridum), N-[2-[[[5-[(Диметиламіно)метил]фуран-2-іл]метил]тіо]етил]-N’-метил-2-нітроетен-1,1-діаміну гідрохлорид.

C13H23ClN4O3S                                      Мол. м. 350,9

Ranitidini hydrocloridum.ai

АФІ синтетичного походження. Білий або світло-жовтий кристалічний порошок, легкорозчинний у воді, метанолі, помірно розчинний в етанолі, малорозчинний в дихлорметані, притаманний поліморфізм. УФ-спектр: λmax = 229 нм, 315 нм (0,1% розчин). Зберігають у добре закупореній тарі, у захищеному від світла місці.

Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; за УФ-спектром поглинання субстанції; за характерною реакцією визначають хлорид-іони. Кількісно визначають алкаліметрично, з потенціометричним визначенням точки еквівалентності.

Фармакологічна група. А02В А02 — антагоністи Н2-гістамінових рецепторів, антисекреторні препарати.

Фармакологічні ефекти. Має противиразкову дію, зменшує секрецію хлористоводневої кислоти та активність пепсину; посилює захисні механізми слизової оболонки шлунка, сприяє загоєнню її уражень.

Застосування. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (лікування та профілактика), НПЗП-гастропатії, післяопераційні виразки, профілактика виразок, що утворюються після стресу, рецидивів шлункових кровотеч; рефлюкс-езофагіт, синдром Золлінгера — Еллісона, синдром Мендельсона.

Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Регистр лекарственных средств России. РЛС. Энциклопедия лекарств. — М., 2004; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological / 13 Ed, 2001. — № 1.