РАДІОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ

РАДІОСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (лат. radio — випромінюю + sensibilis — чутливий) — штучне підвищення радіочутливості організму, окремих клітин або тканин до дії іонізуючого випромінення. Застосовується переважно в практичній онкології з метою посилення ушкоджувальної дії іонізуючих випромінювань на злоякісні пухлини (див. Злоякісні пухлини) при проведенні променевої терапії. Існує три основні способи Р.: зменшення власних радіозахисних можливостей клітин і організмів (напр. шляхом хімічного скріплення ендогенних тіолів, що супроводжується збільшенням окисно-відновного потенціалу в клітинах); пригнічення природної репарації від променевих ушкоджень (напр. за допомогою акрифлавіну, кофеїну або хімічних агентів, що порушують окисне фосфорилування в клітинах, а також шляхом гормонального пригнічення регенерації кровотворної й лімфоїдної тканин); створення для опромінених об’єктів несприятливих умов культивування або складових середовища, що часто призводить до посилення наслідків опромінювання. Розробка методів Р. має значення для збільшення ефективності променевої терапії злоякісних утворень, променевої стерилізації та ін.

БМЭ. — М., 1975; РЛС — энциклопедия лекарств. — М., 2002; Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. — М., 2007; Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология (Основы лучевой диагностики и лучевой терапии). — М., 1993.