ПСОРАЛЕЯ

ПСОРАЛЕЯ (лат. Psoralea L.) — родини бобових містить близько 150 видів; рос. назва — псоралея. В Україні та Російській Федерації зростає три види: Р. acaulis Stev. — П. безстебельна, P. bituminosa L. — П. смолиста та Р. drupacea Bunge. — П. кістянкова (грец. Psoraleos — гидкий та лат. drupaceous — кістянковий).

П. кістянкова (P. drupacea Bunge.) — це багаторічна трав’яниста рослина завв. 70–130 см, поширена в Середній Азії, де зустрічається на дрібнозернистих схилах, пагорбах і в передгір’ях. Всі органи рослини містять фурокумарини псорален і ангеліцин від 0,3% у коріннях до 1,1% у плодах. У надземній частині рослини міститься ефірна олія із широким спектром різних складових, таких, як: генейкозан, п-цинал, α-пінен, α-туйен, β-фенхен, мірцен, β-феландрен, лімонен, каріофілен, β-бізаболен, куркумен, хімахолен, бакученол; надземна частина містить також каротин. Плоди П.к. містять органічні кислоти, друпанол, друпацин, друпапін; ситостерон, α-каротин, токофероли; жирні кислоти: олеїнову, лінолеву, пальмітинову, стеаринову, арахінову, бегенову, лігноцеринову, міристинову і фосфоліпіди.

Наявність різних груп БАР приводить до різнобічної фармакологічної дії. Є відомості про використання надземної частини для розсмоктування пухлин при запальних інфільтратах, карбункулах, фурункулах, вітиліго. Ефірна олія має сильні антибіотичні властивості, пригнічує ріст грампозитивних бактерій, вірусів. Вона ж чинить інгібувальну дію на віруси тютюнової мозаїки й грипу типів А2 і В. Із плодів одержують ЛП з фотосенсибілізувальною дією для лікування вітиліго та гніздової плішивості. Сама рослина в період цвітіння є прекрасним медоносом.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Роллов А.Х. Дикорастущие растения Кавказа, их распространение, свойства и применение. — Тифлис, 1908; Цукерваник И., Берсутский В. Химический состав растения и масла, выделенного из его семян // Бюл. Среднеаз. гос. ун-та. — Ташкент. — 1935. — Вып. 21, № 7.