ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ

ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ — категорія захворювань, що виникають унаслідок впливу несприятливих факторів виробничого середовища. Клінічні прояви П.х. частіше не мають суто специфічних симптомів, і тільки інформація про умови праці хворого дозволяє встановити приналежність зумовленої патології до цієї категорії хвороб (напр. пилу двоокису кремнію при силікозі у обрубників).

Про вплив шкідливих виробничих факторів на стан здоров’я відомо давно. Ще в XVI ст. лікарі, описуючи важку працю вуглекопів, каменотесів, шахтарів, виявляли у них пов’язані з професією захворювання, що називали тоді гірською сухоткою. У XIX ст. докладно описані професійні отруєння при роботі з фосфором, ртуттю та деякими іншими хімічними речовинами. Клінічно специфічність П.х. завжди відносна і лише деякі з них характеризуються особливим симптомокомплексом, зумовленим властивими цим хворобам фізіологічними, рентгенологічними, гематологічними та біохімічними змінами.

Загальноприйнятої єдиної класифікації П.х. не існує. Найбільше визнання одержала класифікація, в основу якої покладено етіологічний принцип. Згідно з нею виділено п’ять груп П.х.: 1. Викликані впливом хімічних виробничих факторів, до яких належать гострі й хронічні інтоксикації та їх наслідки, що протікають з ізольованим чи сполучним ураженням різних органів та систем; хвороби шкіри (контактний дерматит, фотодерматит, пароніхії, меланодермія, фолікуліт); ливарна лихоманка, фторопластова (тефлонова) лихоманка тощо. 2. Пов’язані з дією факторів пилу. Сюди відносять: а) пневмоконіози: силікоз та силікатози (азбестоз, талькоз, каоліноз, цементоз, слюдяний пневмоконіоз тощо); б) металоконіози (титаноз, бериліоз, сидероз, баритоз, станіоз тощо); в) карбоконіози (антракоз, графітоз тощо); г) пневмоконіоз від органічного пилу; д) пневмоконіоз від змішаного пилу (антракосилікоз, сидеросилікоз, сидеросилікатоз, пневмоконіоз електрозварників тощо); е) хронічний пиловий бронхіт; ж) бронхолегеневі хвороби від рослинного пилу (бісиноз). 3. Викликані впливом фізичних факторів, до яких відносять вібраційну хворобу; захворювання, пов’язані з впливом контактного ультразвуку (вегетативний поліневрит, ангіоневроз рук); зниження слуху за типом кохлеарного невриту (шумова хвороба); променеві захворювання — променева хвороба, місцеві променеві ураження (гострі або хронічні), пневмосклероз; захворювання, пов’язані із впливом електромагнітного та розсіяного лазерного випромінення; місцеве ушкодження тканин лазерним випроміненням (опіки шкіри, ураження роговиці та сітківки ока); електроофтальмія; катаракта; декомпресійна (кесонна) хвороба та її наслідки, гостра гіпоксія; захворювання, що виникають при несприятливих метеорологічних умовах (гіпертермія); порушення водно-сольового обміну (судомна хвороба); облітеруючий ендартеріїт, вегетативно-сенситивний поліневрит (акроангіоневроз), полірадикулоневрит. 4. Пов’язані з перенавантаженням окремих органів і систем, до яких відносять: а) захворювання периферичних нервів та м’язів: рецидивуючі невралгії, неврити, радикулоневрити, вегетативно-сенситивні поліневрити (акроангіоневрози), шийно-плечові плексити, шийно-грудні радикуліти, попереково-крижові радикуліти, захворювання нервово-м’язового апарату рук і плечового пояса — вегетоміофасцити (вегетоміозити), міофасцити (міозити), невроміофасцити (невроміозити); б) координаторні неврози (писальний спазм та інші форми функціональних дискінезій); в) захворювання опорно-рухового апарату (хронічні тендовагініти, стенозуючі лігаментити — стилоїдити, синдром зап’ясткового каналу; хронічні деформуючі артрити, періартеріїти, бурсити, епікондиліти, асептичні некрози; остеохондроз шийного, поперекового відділу хребта з корінцевими та вегетативно-судинними порушеннями); г) виражене розширення вен на ногах, ускладнене запальними (тромбофлебіт) або трофічними розладами; д) захворювання, викликані перенапруженням голосового апарату (хронічний ларингіт, вазомоторний монохордит, вузлики голосових складок — «вузлики співаків», поліпи та контактні виразки голосових складок, фоностенія); е) прогресуюча короткозорість; ж) емфізема легень; з) психоневрози. 5. Викликані дією біологічних факторів, до яких належать: інфекційні та паразитарні захворювання, однорідні з тією інфекцією, з якою працівники знаходяться в контакті під час роботи (туберкульоз, бруцельоз, сап, сибірська виразка, кліщовий енцефаліт, орнітоз, токсоплазмоз, грибкові захворювання шкіри, короста тощо); дисбактеріоз, кандидомікоз шкіри і слизових оболонок, вісцеральний кандидоз. Поза цією етіологічною систематикою знаходяться алергічні захворювання (кон’юнктивіт, риніт, фарингіт, ларингіт, риносинусит, бронхіальна астма, астматичний бронхіт, дерматит, екзема, токсикодермія, алергічні полісерозити, набряк Квінке, анафілактичний шок) і новоутворення професійної природи: а) пухлини шкіри (гіперкератози, епітеліоми, папіломи, рак, лейкокератози); б) пухлини порожнини рота та органів дихання; в) пухлини печінки; г) рак шлунка; д) лейкози; е) пухлини сечового міхура (папіломи, рак); ж) пухлини скелета.

Розрізняють також гострі, підгострі та хронічні форми перебігу П.х. Гостре захворювання (інтоксикація) виникає раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу високих концентрацій хімічних речовин, що містяться в повітрі робочої зони. Підгострий перебіг (інтоксикація) спостерігається за умов повторного впливу хімічних речовин протягом порівняно короткого часу. Хронічне професійне захворювання розвивається внаслідок тривалого систематичного впливу на організм шкідливих виробничих факторів. Особливістю хронічних П.х. є поступове збільшення вираженості симптомів захворювання. На практиці виявляють тяжкі форми інтоксикацій ртуттю, свинцем (свинцеві паралічі), марганцем (марганцевий паркінсонізм), гепатотропними отрутами та деякими іншими. Основними медичними проблемами П.х. з практичної точки зору залишаються захворювання легень, зумовлені фактором пилу, та вібраційна хвороба.

Найважливішою умовою діагностики П.х. є вивчення санітарно-гігієнічних умов роботи та анамнезу хворого, його професійного маршруту, включаючи всі роботи, що виконувалися з початку трудової діяльності. Необхідна ретельна диференціація хвороби, що виявлена, з аналогічними за клінічною симптоматикою, але не професійної етіології. Важливими заходами профілактики виникнення П.х. є ретельний інструктаж з техніки безпеки, первинний медичний добір працівників сфери виробництва в шкідливих умовах та їх періодичний профілактичний медогляд. Особливе значення має паспортизація робочих місць. Усі ці заходи регулюються спеціальними інструкціями Державного комітету з праці України.

БМЭ. — 1975. — Т. 21; Вредные вещества в промышленности / Под ред. Н.В. Лазарева и др. — Л., 1976–1977; Мошкевич В.С., Нурмуханбетова А.А. Современные методы лечения поллиноза: Метод. рекомендации. — Алма-Ата, 2000; Рябец В.А., Зимонт Л.Н. Профессиональная заболеваемость в некоторых зарубежных странах. — М., 1979.